Ерозія

Ерозія


22 жовтня 2008
Ерозія"Хоча б бордюри високі встановили, як на тій ділянці Калініна-Приморській, щоб стрімкі зливові буруни не "перелітали". Невже це так дорого?", - в серцях, вже вкотре, питає Куліш.
НЕБАЙДУЖИЙ ГРОМАДЯНИН... До чеснот Володимира Куліша, працівника насосної станції водогону „Дніпро-Кіровоград”, безумовно, належить небайдуже ставлення до міських проблем – без малого 15 років він активно бореться з яружною ерозією гористої місцевості від вулиць Ювілейна і до Калініна, які „впираються” у вулицю Приморську. А від неї – до самого узбережжя Кременчуцького водосховища. Саме тут, за його словами, закладена „міна уповільненої дії”. А за спеціальністю Куліш – геологорозвідник. А значить – він знає, що говорить... Важко сказати, чи зник би з лиця Світловодська величезний яр, який було „розлігся” у зеленій зоні поміж набережною і Приморською у тому місці, де вона утворює перпендикуляр з вулицею Калініна, чи ні, якби Куліш не лаявся з тутешніми властями, починаючи ще від початку 90-х років минулого століття. Тоді, пригадує він, дощова вода, що неслась униз по Калініна, „перестрибувала” через занизькі бордюри по Приморській і стікала далі униз до рукотворного нашого моря, не оминаючи (при цьому) виробничі площі величезної насосної станції вже згадуваного водогону. Спочатку, каже наш співрозмовник, утворилася ямка, яку й перестрибнути можна було...

ЕрозіяҐрунти, на яких все це відбувається, називаються лесовими, тобто, пояснює колишній геологорозвідник, вони складаються з глини і дрібнодисперсного піску. „Підступна” суміш, маю я вам зізнатись. Вона здатна непомітно накопичувати вологу, а потім – в один „чудовий” момент - раптово відбувається масове просідання або масовий зсув кількасот тонних мас. Ще при Союзі у такий спосіб „загинув” гігантський завод „АтомМаш” під Ростовом-на-Дону. Добре, що хоч без людських жертв тоді обійшлося. А все тому, що його керівництво не приділяло належної уваги питанню водовідведення цього підприємства, яке стояло на ґрунтах, аналогічним нашим. Тому я й почав „бити на сполох”. Але тодішній, нині покійний, мер Кійко, коли побачив, що я зчинив ґвалт через якусь там ямку, порадив мені відправлятись у...”дурдом”, - каже Куліш. Наступний мер – Болобан, (а яр вже дійсно яром став), продовжував свій історичний екскурс пан Володимир, в „дурдом” його вже не посилав. Навпроти – він, поклавши руку на Біблію у своєму кабінеті урочисто заприсягся, що при ньому житловий фонд буде фінансуватись у першу чергу. І...палець об палиць не вдарив по даному питанню за всю свою каденцію. І лише Волков – наступний, після Болобана градоначальник, коли побачив на власні очі тую яругу, почав нервово чесати потилицю і про себе повторювати: „це ж які потрібні бабкі, це ж які потрібні бабкі...”. Та й було від чого знітитись – урвище вже зробилось глибиною, щонайменше, метрів у 15 і протяжністю у 20 метрів - як у бік моря, так і у бік проїжджої частини. Куди, до того ж, „добросовісні” мешканці прилеглих будинків почали звалювати своє смердюче сміття. А невдовзі, пригадав інтерв’юер, там, взагалі, труп людини знайшли... „Волков – молодець, - каже Куліш, - добився включення міста до державної Програми з берегоукріплення. І під це діло „вибив” у тодішнього Кабміну, який очолювала Тимошенко (перший раз), мільйон гривень. Але тут її було знято і вже від „Яника” до нас надійшло лише 750 тисяч. А може то в Кіровограді тій „чверті лимона” „ноги приробили...”. Так чи інакше, але цих грошей таки вистачило „здолати” яр і встановити на означеному відтинку Приморської запобіжні бордюри, що унеможливлюють його повторне утворення. Хоча тоді (коли Куліша у „дурдом” відправляли) можна було обійтися сумою у сотню разів меншою...

Як тут – нова напасть! Вже на паралельному Калініна Бульварі Дніпровському, що, також „впирається” у Приморську. Бульвар такий же крутий, як і Калініна. А нижче – все той же водогін „Дніпро-Кіровоград”... Вже третій рік невгамовний Куліш „оббиває пороги” тутешнього „білого дому”. А яр „росте”. З одного боку насосна водогону ризикує бути поглинутою ймовірним зсувом лесового ґрунту, з іншого – яр „преться” на Приморську, де – в десятку-другому метрів від дороги – житлові багатоповерхівки. „Хоча б бордюри високі встановили, як на тій ділянці Калініна-Приморській, щоб стрімкі зливові буруни не „перелітали”. Невже це так дорого?”, - в серцях, вже вкотре, питає Куліш.

...І ВЛАДА
„Невже це так дорого?”, - перепитали ми у тезки Куліша на прізвище Семенов – начальника світловодського Управління житлово-комунального господарства. Якби – тільки бордюри, і якби – тільки в цьому місці, то це – копійки, відповів комунальний начальник. Але ж, продовжив він, не треба забувати, що проблема яружної ерозії поширена не на один кілометр Приморської - на всю її протяжність, починаючи від шлюзу і закінчуючи, так званим, Андрюшкиним яром. „Тому, не випадково наше місто включено до державної Програми з берегоукріплення”, - наголосив Семенов. І водночас нагадав про неповороткість бюрократичного механізму на столичному рівні. Та й на місцевому... Вже третій рік поспіль, сказав він, попри здороження на все і вся, на міську „комуналку” з міського бюджету виділяється одна і та ж сума. „Якщо у минулому році такого фінансування нам вистачило „протриматись” дев’ять місяців, то вже цього – вистачило лише на шість”, - з сумом в очах констатує Семенов. І тут же, не без піднесення, додає, що, незважаючи на фінансову скруту, таки вдалося остаточно засипати яр на розі Приморської і Калініна (той самий, з якого „починав” Куліш). А щодо ділянки Приморська-Б. Дніпровський, то туди, запевнив начальник УЖКГ, вже завезено необхідну кількість високих бордюр. На більше, на жаль, не вистачило грошей...

Підсумовуючи, Володимир Семенов, висловив сподівання, що міські обранці, розглядаючи бюджет на рік наступний, обов’язково передбачать кошторис і для даного питання – про що він їм постійно та невтомно нагадує. А там, глядиш, і державна підтримка „пристигне”. І нарешті небайдужий громадянин Куліш зможе спати спокійно.

Віталій АСАУЛЕНКО