"…Кожен із нас переосмислює нашу історію, трагічні її сторінки, які примушують стискатися людські серця. Одна з найстрашніших таких сторінок — Голодомор, який призвів до небачених безневинних жертв", — з такими словами звернувся до присутніх ведучий заходу Павло Маліцький.

"Ми сьогодні вшановуємо пам'ять тих, хто пішов у вічність від голодної смерті у 1932-33 роках. Кажуть, що народ, який не пам’ятає свого минулого, не має майбутнього. Я бачу, що у мешканців нашого міста є пам'ять про минуле, і дуже вірю й сподіваюся, що є в нас і майбутнє… Хочу подякувати усім, хто знайшов час і прийшов на площу, аби вшанувати пам'ять наших земляків, і тим, хто запалив свічки пам’яті у себе на підвіконні…"

"Ця страшна сторінка в історії вразила мою душу найбільше. Думаю, всі знають, що таке "три колоски", і цей вислів буде в нашій історії, в нашій пам’яті назавжди. В ті часи у кожній родині були втрати, були вони і в нашій сім’ї. Я хочу вірити в те, що наші діти ніколи не будуть знати такого, що у них завжди буде світле майбутнє і шматок хліба на столі…"

"…Сьогодні ми повинні берегти можливість жити і дякувати Бога за те, що є шматок хліба у кожного з нас, а в кого і більше, ми повинні мати добре серце й ділитися, допомагати і підтримувати ближніх своїх. Ми повинні бути, як ці лампади, щоб вогник нашої любові, доброї, чистої і світлої пам’яті милосердя ніколи не згасав. Цей вогонь може згаснути від вітру, дощу, подиху, а вогонь, який палає в наших серцях, можемо погасити тільки ми самі. Тому нехай ваші серця будуть зігріті любов’ю, ваші сім’і діти й онуки не пізнають болю, скорботи ніколи, а це залежить від багатьох з нас…"