Ветеран – довгожитель

8 травня 2008

Учасник Великої Вітчизняної війни, інвалід ІІ групи Василь Давидович Терещенко у січні нинішнього року зустрів свій 97-ий рік народження. Має ще світлу пам’ять і, звичайно, багату біографію. Якщо ветерана «розговорити», може довго про себе розповідати.
Родом з Моринців, Звинигородсього району Черкаської області – батьківщини Шевченка, – Василь Терещенко у 1923 р., коли йому було 12, переїхав в Устинівський район Кіровоградської області. Досягнувши повноліття, працював у колгоспі, у сільській раді, в редакції газети «Ударник Устинівщини», де був завідуючим відділом масової роботи, довелося потрудитися і у геологорозвідувальній групі в Донбасі. У 1933-35 роках служив у 41-ій Криворізькій стрілецькій дивізії командиром відділення саперів.

Небайдужу молоду людину, що до всього проявляла жваву цікавість, Василя Терещенка спочатку направили на семимісячні курси політпрацівників, а потім у Дніпропетровську дворічну школу політпрацівників. Звідси призначили на політроботу у 51-у Перекопську дивізію, що дислокувалася у Бесарабії. Тут і війна застала. Дивізія потрапила в оточення. Але прорвалися... Згодом В.Терещенко був призначений заступником командира полку з політичної частини 88-ої Гвардійської дивізії.

Мабуть, В.Терещенко народився у сорочці, і йшлося йому на життя. Адже двічі був поранений. Перший раз під Сталінградом його, ледь живого, разом з ад’ютантом і ще одним солдатом відкопали з-під снігу. Вдруге поранили під Сніжним, у Донбасі, а після перебування в госпіталі, у 1943 р., комісували.

Під час війни Василь Терещенко не розлучався з партбілетом. В партії він вже 70 років.

Повернувся в Устинівський район, де була сім’я. Працював у райкомі партії завідуючим військовим відділом, потім завідуючим відділом пропаганди і агітації, секретарем райкому партії. Після війни селянський син Іван Терещенко обирав мирні професії: був у Долинському районі директором радгоспу «Реконструктор», потім – директором хлібозаводу.

Звичайно, має ветеран військові нагороди: орден Великої Вітчизняної війни І ступеня, медалі «За оборону Сталінграда», «За відвагу». Є чимало нагород за мирну працю – грамоти, подяки, медаль «За трудову доблесть».

Василь Давидович Терещенко ще й зараз читає напам’ять «Катерину» Т.Шевченка. А минулого року 96-річний ветеран війни вирішив побувати у тих місцях, де народився. Разом з молодшим братом їздив у музей Кобзаря в Кирилівку, в Моринці.

Понад 5 років тому стареньких батька і матір Терещенків забрала до себе донька Валентина Василівна Ціленко. Мама майже відразу пішла у небуття, а батько і у свої 97 років веде досить активний спосіб життя. Передплачує і читає газету «Комуніст» і дуже полюбляє обговорювати окремі статті зі своїми рідними. Має трьох дітей, 4 внуків і 7 правнуків.

Ось такий він, ветеран війни Василь Давидович Терещенко, який обов’язково вип’є 50 грамів за світлий День Перемоги. І дай йому Боже здоров’я зустріти і 100-ий день народження та черговий День Перемоги.

Вікторія АРХИПОВА.
Фото: Ось такий він сьогодні, ветеран війни ВасильТерещенко.