Світловодщина попрощалась з Сергієм Бузейніковим – захисником УкраїниСвітловодщина попрощалась з Сергієм Бузейніковим – захисником України29 січня 2015 |
28 січня у Захарівці громада хоронила свого односельчанина – командира 2-го механізованого взводу 1-ої механізованої роти Одеської гвардійської механізованої бригади, лейтенанта Бузейнікова Сергія Миколайовича, який загинув на блокпосту в районі Мар’їнки Донецької області. Більше тисячі людей прийшло провести героя в останню путь. Живим коридором військовослужбовці-побратими пронесли Сергія майже до самого кладовища. Підступний ворог діє жорстоко. Аби протистояти йому, на захист стали кращі сини України, на жаль, дехто з них, як і Сергій Бузейніков, за свободу і цілісність своєї держави віддають життя. Так не повинно бути, щоб батьки хоронили своїх дітей, а особливо таких молодих, як Сергій. Він тільки розпочинав життя – за покликанням обрав професію, одружився, мріяв виховувати та пестити свою донечку, кохати та бути в усьому опорою і підтримкою для дружини, брата, батьків. Нині скорбота по всій Україні. За незалежність нашої держави гинуть кращі її сини: військовослужбовці, строковики, добровольці. Ми не повинні забувати наших героїв-земляків: Михайла Плюща, Андрія Ільїна, Сергія Бузейнікова, які пішли в небуття заради нас, заради майбутнього. Про Сергія Бузейнікова учителі та учні Захарівської школи згадують як про доброго, ввічливого і добросовісного юнака. Учитель світової літератури Лідія Лепська говорить: "Сергій був одним із кращих учнів. І не лише тому, що добре навчався, а ще й тому, що був надійним в усьому, любив спорт, завжди був на боці справедливості. За це його поважали і учні, і учителі. Це велика втрата не лише для нашої громади, а й для всієї України". З теплом про Сергія Бузейнікова говорять і його колишні однокласники, а особливо – молодший брат Віктор, для якого Сергій був прикладом в усьому. Для Сергія востаннє прозвучав військовий салют від бійців Української Армії, які приїхали з ним попрощатися. Під звуки маршу вони пройшли шляхом повз могилу свого побратима, віддаючи честь герою… |