"А вдоль дорогі…

31 березня 2008

мьортвиє с косамі стоят…". Мимоволі таке чи щось подібне до слів героя Савелія Крамарова із легендарних „Невловимих месників” навіюється, коли їдеш нашими трасами міжміського сполучення.
Враження таке, що наш совковий принцип „щоб не гірше, ніж у людей” знайшов свій спотворений відбиток і на дорогах, які своїми пам’ятними знаками, обелісками та стелами на честь загиблих завше нагадують якісь імпровізовані кладовища чи пантеони...
Наприклад, на трасі, що поєднала Світловодськ з Кременчуком (через Білецьківку), у напрямку Кременчука налічується шість таких жалобних „зарубок” (у зворотньому напрямку – чотири). На 22 кілометри! А є такі траси, говорять водії, де подібна концентрація скорботи, навіть, набагато вища. І от тобі парадокс: всі, з ким ми обговорили задану тему – ДАІшник, психолог, представник православ’я, а також, пересічні водії та пасажири – негативно відгукуються щодо подібної практики пошанування загиблих на дорогах, а вона (практика) набуває все більшого поширення. Та, перед тим, як викласти аргументи сторін по-порядку, доречно звернутися до іноземного досвіду – благо, всесвітня „павутина” Інтернету дозволяє знайти співбесідника хоч в Антарктиді. Так от наші респонденти з Англії, США, Канади, Німеччини і, навіть, із Японії відповіли однозначно і лаконічно: уздовж тамтешніх автобанів нічого подібного не спостерігається – не прийнято. Та й закон не дозволяє.

Щоправда, одна німкеня пригадала: на сусідній з її будинком вулиці, на честь загиблих у ДТП двох арабів, турка та німця (тривожне співвідношення – ще трішки і там мечетей буде більше, аніж кірх. Прим. авт.), невеличкий пам’ятничок таки встановили. Але, переконана вона, не надовго – німці бажають жити у гармонійному оточуючому середовищі, до якого аж ніяк не віднести подібні „малі архітектурні форми”... У нас же, говорить начальник ВДАІ з обслуговування Світловодського району Володимир Сап’янов, законів, що забороняють встановлення знаків та пам’ятників уздовж трас, немає. (Та і як тут заборониш, коли на місці загибелі в автоаварії легендарного нардепа В’ячеслава Чорновола встановлено величний монумент – люди тоді скажуть: їм – можна, а нам, виходить, зась)... Втручається ДАІ лише у тому випадку, коли дорожні обеліски порушують систему водовідведення. Тільки тоді робляться відповідні приписи дорожнім службам. І все. Адже такі монументи стоять на землях, які зазвичай належать агропідприємствам або фермерським господарствам, а вони, звісна річ, не вельми переймаються ділянками своєї землі, що проходять уздовж трас – на полях би лад навести... А дарма. На переконання провідного світловодського психолога Валентини Варфоломєєвої, скорботні знаки уздовж трас несуть лишень негативний заряд. Вони дають своєрідну установку на смерть, навіюють депресивні думки, що за словами психолога, аж ніяк не стимулює до підвищення дисципліни та порядку на дорогах. У цьому зв’язку, пані Валентина не оминула також навернутися до американського досвіду: там, як ми вже говорили придорожніх обелісків не встановлюють, але на багатьох автобанах стоять біг-борди, зміст яких сповнений перестороги. Наприклад, зграя грифів, що кружляє над автівкою і напис: „Лихачі, ми чекаємо на вас” і тому подібне... А от Благочинний світловодського округу, настоятель Собору Покрови Пресвятої Богородиці, а також водій-любитель з багаторічним стажем отець Олександр вже давно пропонує світловодським бізнесменам „скинутися”... ні, не на біг-борди з птахами, що полюбляють поласувати падлом – на хрести з написом „Спаси і збережи” і встановити їх на виїздах з міста. А щодо пам’ятників уздовж доріг та трас Благочинний виказав як власну точку зору, так позицію православної Церкви – вони не канонічні. Іншими словами, скорботні знаки встановлюються там, де людина похована. А увіковічені місця загибелі, що супроводжують учасників руху протягом усієї поїздки, навіюють лише „униніє”, тому, за його словами, Церква однозначно відповідає відмовою на прохання освятити той чи інший пам’ятний знак на узбіччі автотраси. А вона (Церква), погодьтеся, у питаннях Вічного та потойбічного розуміється таки більше нас, простих смертних.

...Може це і є відповідь на аргумент прихильників скорботних знаків на дорогах, які стверджують, що їхня наявність примушує водіїв бути „на чеку” – попри зростання їхньої кількості, ДТП з людськими жертвами менше не стає. Навпаки, їх все більше і більше.

Віталій АСАУЛЕНКО