Гопак – гордість націїГопак – гордість нації20 вересня 2007 |
|
Окупаційний совєтський режим, втім, як і його „батько” – московський царат, більш-менш успішно нищив ознаки українськості в українцях. Гопак – не виняток – через труди ворожих ідеологів у свідомості більшості українців він асоціюється з таким собі бравим танцем. І все. І мало хто знає, що гопак – грізний вид бойового мистецтва. А його „танцюристи” – козаки, „виконуючи” цей танець, вкоротили життя не одному пшекові, москалеві та чучмекові...
Жаль чи ні, давно і безповоротно відійшли у минуле ті часи, коли бряжчали шаблі і свистіли стріли у Дикому Полі, коли падали мури Кодаку і Синопу, Трапезунду і Стамбулу, коли далеко по цілому світу розлягалася слава про дивне і загадкове плем'я запорожців. Минулися і ті тихі вечори в Україні, що їх сільська малеча просиджувала на призьбі, захоплено слухаючи пісень та розповідей старих кобзарів – предвічних вчителів та просвітителів народу, співців предківської слави. Сліпих бардів замінили кишенькові плеєри, на яких можна слухати що завгодно і коли завгодно, а замість знань про власне минуле людям – дали телевізор, у якому завжди і без особливих проблем можна знайти для себе героя до смаку: Супермена чи робота-поліцейського, Геркулеса чи техаського рейнджера, і таке інше. Кожен школяр тепер знає, що таке карате і хто такі самураї, і чим вони відрізняються від ніндзя, і що "десь там", себто в Тибеті, є великий монастир Шао-Лінь тощо. І майже ніхто не знає: хто такі характерники і що вони вміли, і як так траплялося, що дві тисячі запорожців приступом брали турецьку фортецю із залогою у тридцять тисяч добірного війська? Але не всіх задовольняє таке холопське існування... Упродовж багатьох років львів'янин Володимир Пилат вивчав бойові системи Сходу – у-шу, теквондо, таїландський бокс і карате у різних варіаціях. І постійно переслідувала думка, що все воно якесь чуже, запозичене? Невже не було в нас своєї бойової культури, своєї системи лицарського вишколу? Адже не з піску і не з вітру зродилася та слава козацька, що й досі не змогли її затерти, задушити різні кари та заборони! Пошуки в історичних джерелах підтвердили перші здогади: справді, усі історики, навіть чужинські, відзначали, що козаки-запорожці були неперевершеними воїнами, кожен з яких міг подолати у герці і до десятка польських чи московських вояків чи трьох-чотирьох турецьких яничарів. Отже, наше бойове мистецтво не лише нічим не поступається іншим, відомим нині системам, але і багато в чому перевершує усе відоме досі. Постала нова проблема: як відродити це мистецтво? Де шукати його коріння? По усьому колишньому СССР вишукував Володимир Пилат свідомих українців, по крихтах збирав відомості про бойову культуру нашого народу... Іноземці, які приїздили того часу на Січ, щоби вивідати секрети військового вишколу козаків, писали розчаровано у своїх записках, що ніякої підготовки, муштри чи навчання вони тут не бачать, що запорожці цілими днями лиш танцюють та співають. Взявшись за дослідження народних танців, Володимир Пилат виявив, що вони, а особливо популярні серед козацтва Гопак та Метелиця, містять у собі дуже багато бойових елементів. Можливо, саме тому, що будь-які секрети бойового мистецтва неминуче привертають увагу чужинців, наші предки навчилися закладати бойову техніку у танець, що і дозволило зберегти значну її частину до наших днів. Напрацьовані матеріали було викладено Володимиром Пилатом у 1991 році у книзі "Традиції української національної фізичної культури", а у 1994 році побачила світ книга "Бойовий Гопак", повністю присвячена лицарському мистецтву України... Нині структура Школи та правила змагань з Бойового Гопака також підпорядковані давнім традиціям, хоча разом з тим, відповідають усім вимогам сучасності. Гопаківські рівні майстерності легко вписуються у загальноприйняту спортивну класифікацію: учнівські рівні – "Жовтяк", "Сокіл" і "Яструб" відповідають ІІІ, ІІ та І спортивним розрядам, кандидат в майстри спорту по-гопаківськи називається "Джура" – перехідний ступінь між учнем і майстром, приблизний еквівалент І дана у східних єдиноборствах, а три мистецьких рівні – "Козак", "Характерник" і "Волхв" – відповідають званням майстра спорту, майстра спорту міжнародного класу та заслуженого майстра спорту України. Бойовий Гопак як давнє козацьке лицарське мистецтво є невід'ємною часткою загальної культури України, яка сьогодні вражає світ своєю самобутністю та довершеністю і здатна піднести нашу Державу на провідне місце серед народів світу, протиставити японським самураям та ніндзя, шаолінським монахам та американським Рембо – козака як символ гордої, правдолюбної вдачі. Що таке МФБГ 11 грудня 2001 року міністерством юстиції України зареєстровано Міжнародну федерацію бойового гопака (МФБГ). Реєстраційний номер 1724. Осередки федерації діють далеко за межами України: в Канаді, Англії, Іспанії, Італії, Португалії та Білорусії. За сприяння керівництва МФБГ збірна України з Бойового Гопака взяла участь в IV Міжнародному фестивалі бойових мистецтв, що відбувся у жовтні 2001 року в Південній Кореї, на якому збірна України із Бойового Гопака зайняла третє місце. Віталій АСАУЛЕНКО За матеріалами веб-сайту МФБГ - |