Наче лебідь, рак та щука
Наче лебідь, рак та щука
9 лютого 2007
Окрім нього в означеному дійстві, за всіма канонами театрального жанру, були задіяні організатори, представлені переважно в особах верхівки МО „Наша Україна” і представники нинішньої влади. Перші, ясна річ, відвели собі роль позитивних персонажів, другим (владі) була уготована роль персонажів негативних – таких собі „цапів відбувайлів”. І тому, аби розібратися, чому назва безсмертної байки дідуся Крилова винесена у заголовок, варто розглянути кожен персонаж окремо. Отже...
НАРОД (він же масовка). Саме заради нього організатори, де тон задавали тутешні „нашоукраїнці”, „шельмовали почєм зря” нинішніх „білодомівців”, які, буцімто, разом з комунальниками, піднявши до захмарних висот тарифи, жирують за рахунок простого люду. Народ же, якого зібралось близько тисячі, „на ура” сприймав заклики: тарифи –переглянути, раду з Френкелем – розпустить, виконком – розігнати, його рішення щодо тарифів – скасувати. А от першому заступникові міського голови Юрієві Лукінському та головному комунальникові міста Романові Петрову, які наважилися вийти до народу аби навести свої аргументи, було геть непереливки – їхні „п’ять копійок” геть потонули в улюлюканні мітингових активістів. (А що би було, як сам спікер Френкель на мітингові „нарисувався”?). Та, що Лукінський з Петровим – затюкали навіть головного митаря Василя Попенка. Хоча, його-то за що? Адже податківці щосили намагаються назбирати грошей до бюджетів, аби було, зокрема, чим пенсії виплачувати пенсіонерам, яких, до речі, на мітингу зібралася подавляюча більшість. Хоча, дивно лише на перший погляд... Конструктиву і виваженості сценарій, розроблений організаторами, не передбачав. І що тут додати? Ну, хіба що - прислів’я: „Нічого дзеркалові дорікати, якщо пика крива”. Прислів’я це таке ж старе, як і ті граблі, на які наше народонаселення, на сміх і подив цивілізованих народів Європи, умудряється безкінечно наступати...
ВЛАДА. Чи не вперше, на такі масові зібрання прийшли представники виконкому – не побоялись, значить було, що сказати. А що з цього вийшло – написано вище.
ОРГАНІЗАТОРИ. „Не пойняв, - здивовано скаже пересічний громадянин, - Адже організатори діяли заодно з народом. Чому ж тоді їх розглядати окремо?”. І помилиться. Це лише на перший погляд їхні інтереси збігаються. А за великим рахунком, напружена „соціалка” для саме цих організаторів - лишень інструмент у перетягуванні політичного „канату”. Не випадково ж, знятий міськдепами з мерства Павло Солодов, який вперше за кілька останніх місяців „явив себе народові”, не раз у своєму виступові наголошував, що саме фракція „Нашої України” є дійсним виразником і захисником народних інтересів у міськраді. Та не треба бути віщуном, аби провістити марність усіх цих потуг – як в місті, так і в Україні в цілому...
Мав рацію один політолог, який назвав прихід „помаранчевих” до влади в Україні зміною мільярдерів на мільйонерів. Останнім, чи то через обмежені розумові здібності та кмітливість, чи то через лінощі, не вдалося у свій час протиснутися до владного „корита” – там вже „паслися” „регіони”, СДПУ(о), НДП тощо. Тоді аутсайдери, наче нижча каста на зоні, й утворили „Нашу Україну”, яку народ, потерпаючи від холоду на „майданах” і щомиті чекаючи кучмівсько-януковських автоматних черг по собі, привів до влади. Хіба ж розраховував він сердешний, що в кабінетах на Печерських пагорбах, в кріслах керівників областей та районів почне керувати, у своїй більшості, різна „обіжена” шпана, яку найменше цікавитимуть українці – лише власні амбіції, барило і гаманець. Фінал – закономірний. Тому-то й годі чекати на „нашоукраїнський” реванш – народ наш, хоч затурканий, але не сліпий. Тільки от, йолі-палі, куди ж в цій країні податися нормальному українцеві?
Пилип ЗАКАРЛЮКА
