Микола Пархоменко

28 вересня 2006

Головний інженер міськводоканалу спростовує доводи одного з членів комісії з перевірки діяльності цього підприємства.
Критичні твердження щодо діяльності КП „Світловодський міськводоканал” колишнього техніка-теплотехніка заводу „Калькулятор” з 20-річним стажем Валентина Пономарьова, який у нинішній час переймається діяльністю комунальних підприємств міста як у складі громадських комісій, так і самостійно, не залишились поза увагою протилежної сторони і ми, дотримуючись постулатів свободи слова, звернулись за коментарем до головного інженера цього підприємства Миколи Пархоменка. Коментуючи, зокрема, переконання пана Пономарьова про те, що водоканал, задля економії електроенергії, не спромігся замінити свої насоси на менш потужні, адже, нині перекачувати, як у недавньому минулому, понад мільйону кубів води, вже немає потреби, пан Пархоменко назвав повною нісенітницею. За його словами, в цій недешевій операції немає потреби. Нині, говорить він, на насосних станціях усіх трьох підйомів встановлено перетворювачі частоти, які дозволяють регулювати у широкій амплітуді режим подачі води, а відтак, витрати електроенергії. „Таким чином, - наголошує головний інженер, - ми маємо економію електроенергії від 15 до 40 відсотків, а це десятки тисяч заощаджених гривень у місяць”.

А твердження Валентина Пономарьова, що водогін „Дніпро-Кіровоград” дає місту левову частку води, а насосні станції міськводоканалу, який навіть не має витратоміра холодної води, виконують лише функцію підкачування для забезпечення тиску в міській водогінній мережі, Микола Пархоменко назвав дилетантським підходом сантехніка 5-го розряду. „Ми отримуємо воду в систему за госпрозрахунковим прибором, - сказав пан Пархоменко. – На нашій фільтрувальній станції стоїть витратомір сирої води. Тобто, попри твердження нашого опонента, ми знаємо скільки подали води на фільтрувальну станцію. Так, ми хочемо побільше встановити витратомірів. Але зважте на те, що один такий прибор коштує 8 тисяч гривень. А їх треба, щонайменше, чотири штуки. Безумовно, ідеальним би варіантом були б також лічильники-витратоміри на кожному будинку. Сподіваємось, так і буде. Принаймні про це, зокрема, йдеться у Програмі реформування водоканалу на найближчу перспективу...”. А щодо спростування доводів пана Пономарьова з приводу „левової долі” водогону „Дніпро-Кіровоград” у постачанні водою міста, головний інженер апелював до офіційних показників. Згідно них міськводоканал дає води удвічі більше означеного водогону. „Ані водоканал, ані водогін не здатні поодинці забезпечити Світловодськ питною водою у повному обсязі, насамперед, через складнощі рельєфу. Ми доповнюємо одне одного”, - зазначив Микола Пархоменко...

Так поступово ми дійшли до того „злощасного” акту перевірки діяльності міськводоканалу, який здійснювала виконкомівська комісія разом з представниками громадськості у 2004 році. Нагадаємо, у висновках комісії йдеться, зокрема, про безпідставну виплату у 2003 році премій, різних надбавок тощо на суму у понад 300 тисяч гривень. „Я не формував і не формую фінансові потоки, - відповів головний інженер, це не моя компетенція. Але, разом з тим, зазначу, якщо працівники водоканалу заробляли премії – їх, як додаткову винагороду і стимул до праці, безумовно, виплачували. Наше підприємство неодноразово перевірялося контрольно-ревізійними органами і якби подібні порушення були, гадаю це стало би надбанням гласності. І я знаю одне: зайвих грошей у водоканалі не було і відмивати тут нічого”, - підсумував Микола Пархоменко.

Віталій АСАУЛЕНКО