Ступінь нашого пізнання про Бога, за вченням православної Церкви


Ступінь нашого пізнання про Бога, за вченням православної Церкви


1 квітня 2011
Протоієрей ВіталійПротоієрей ВіталійВсе вчення своє про Бога у символі віри православна Церква починає словом: вірую… і перший догмат, який вона хоче дати нам, складається з наступного: "Бога неможливо осягнути людським розумом; люди можуть пізнавати Його лише частково, — на стільки, на скільки Він сам благоволить відкрити себе для їх віри і благочестя". Істина являється аксіоматичною: вона ясно викладена в Святому Писанні і у подробицях розкрита у писаннях святих Отців і вчителів Церкви.
Священні книги проповідують з одного боку: що Бог у світлі живе неприступному, який ніхто із людей бачити не може (1 Тим. 6, 16); що не тільки для людей, але і для всіх створінь Його непізнане єство Його, невипробувані суди Його і недосліджені шляхи Його (Рим. 11,33-34; Ів. 1,18; 1 Ів. 4,12; Сирах. 18,3. 4); що Бога повністю знає тільки єдиний Бог: хто бо знає серед людей, що в людині, тільки дух людини, що живе в ній; так само і Боже ніхто не знає, тільки Дух Божий (1 Кор. 2,11) і ніхто не знає Сина, тільки Отець: ні Отця хто знає, тільки Син (Мф. 11,27). Проте, з іншого боку, священні книги говорять нам, що Невидимий і Неосяжний сам благоволив себе явити людям — у творінні: невидима бо Его от созданія міра творенми помышляема видима суть и присносущная сила Его и Божество (Рим. 1, 20; Пс. 18, 2-5; Прем. 13, 1-5), а ще більше — у надприродному откровінні, коли Бог, багатократно і багатообразно говоривший здавна отцям через пророків, в останні ж дні ці говорив нам через Сина (Євр. 1,1-2; Прем. 9,16-19), і коли цей єдинородний Син Божий, явившись на землі у плоті (1 Тим. 3,16), дав нам світло і розум, щоб пізнати Бога істинного (1 Ів. 5,20), і потім проповідував Своє вчення через Апостолів, пославши на них Духа істинного, котрий все випробовує і глибини Божі (Ів. 14, 16-18; 1 Кор. 2, 10). Нарешті, священні книги стверджують, що хоча, таким чином, Син Божий, сущий в лоні Отця, і сповідав нам Бога, котрого ніхто ніде не бачив (Ів. 1,18), але і нині ми бачимо Невидимого тільки немов би через туманне скло, і нині ми розуміємо Неосяжного тільки частково (1 Кор. 13,12), і нині ми вірою ходимо, а не віданням (2 Кор. 5,7).

Окрім першого і блаженного Єства ніхто ніколи не пізнав Бога, лише тільки той, кому відкрив сам Бог, — ніхто, не тільки серед людей, але і примирних сил, із Херувимів і Серафімів. Хоча Бог не залишив нас у повному незнанні про Нього. Адже відання про буття Господа Він сам насадив у природі кожного (Прем. 13,5). Більше того, спочатку через закон і Пророків, потім через єдинородного Сина свого Господа і Бога і Спаса нашого Ісуса Христа дав нам пізнання про Себе, наскільки кожен може вмістити. Тому все, що передане нам законом, Пророками, Апостолами та Євангелістами, ми приймаємо, визнаємо і шануємо, і більше нічого не випробовуємо і не шукаємо.

Отже Бог, як всезнаючий і всерозуміючий про потреби кожного, відкрив все, що знати нам корисно, і змовчав про те, що не можемо вмістити. Задовольнимося цим, і будемо цього триматися, не додаючи вічних меж і не приступаючи Божественного придання (Притч. 22, 28).

Протоієрей Віталій.
Фото Богдана Дроздова.