Біля Шевченка…Біля Шевченка…10 березня 2011 |
Нехай хтось розцінює це лише як службовий обов’язок, але своєю присутністю 9 березня біля погруддя Шевченка в однойменному парку міський голова Котенко відновив перервану ще з часів головування у місті Волкова традицію особистого (мерського) вшанування Великого Кобзаря. Окрім міського голови та секретаря міськради, інших виконкомівців, вклонитися українському Пророкові Шевченку у день 197-ї річниці з дня його народження прийшли представники міських осередків політичних партій, громадських організацій та свідомі громадяни... Від нинішньої влади говорила секретар міськради Зінаїда Климчук. Вона говорила і про безсмертний шевченківський геній, і про те, як слова Пророка перегукуються із сьогоденням, і про державотворчу націю, існування якої неможливе без національної ідеї... Якось мимоволі у цьому контексті пригадалася стаття київського історика і публіциста Олександра Палія про колегу пані Климчук — секретаря донецького "ґорсавєта" Ніколая Левченка, який, як пише пан Палій, заявив наступне: "Он (Шевченко) постоянно пытается кого-то ущемить, где-то с кем-то борется, он сопротивляется. Это скучно. Мне нравится гуляка Есенин. Мне нравится, как он говорил: мальчик такой счастливый и ковыряется в носу, "Исповедь хулигана" люблю". Снова пьют здесь, дерутся и плачут Под гармоники желтую грусть. Проклинают свои неудачи, Вспоминают московскую Русь. И я сам, опустясь головою, Заливаю глаза вином, Чтоб не видеть в лицо роковое, Чтоб подумать хоть миг об ином. Что-то всеми навек утрачено. Май мой синий! Июнь голубой! Не с того ль так чадит мертвячиной Над пропащею этой гульбой. Ах, сегодня так весело россам, Самогонного спирта – река. Гармонист с провалившимся носом Им про Волгу поет и Чека. Что-то злое во взорах безумных, Непокорное в громких речах. Жалко им тех дурашливых, юных, Что сгубили свою жизнь сгоряча. Где ж вы те, что ушли далече? Ярко ль светят вам наши лучи? Гармонист спиртом сифилис лечит, Что в киргизских степях получил. Нет! таких не подмять, не рассеять. Бесшабашность им гнилью дана. Ты, Рассея моя... Рас... сея... Азиатская сторона! … І віршик Єсеніна про те, як "Гармонист спиртом сифилис лечит", і величні шевченкові вірші не зайвий раз підтверджують: нічого не помінялося — ані в Московії, ані в Україні... Враження від шевченківських рядків, які декламували тут же на урочистостях представники ВО "Свобода", таке, що писалися вони ще учора: А тим часом перевертні нехай підростають Та поможуть москалеві Господарювати, Та з матері полатану сорочку знімати. А потім аматори міського Палацу культури заспівали кілька дум на вірші Шевченка. А між тим, варто нагадати, що далеко не всі творіння Великого Кобзаря "грішать" сумом і занепадництвом... Один британський критик назвав Шевченка найбільш мілітарним (войовничим) поетом у світовій літературі, який між рабством і боротьбою незмінно обирає боротьбу — як у власному житті, так і в суспільному ідеалі. "Ревіли гармати і козаки, які вміють панувати" — улюблені його теми. І не лише у чужинців він цілив свої "стріли" — а у своїх "землячків": "рабів з кокардою на лобі", "лакеїв в золотій оздобі", "свинопасів" "фарисеїв" та "няньок отечества чужого". Ну, наче вчора написано! Віталій АСАУЛЕНКО, Богдан ДРОЗДОВ (фото). |