Круглий стіл
Круглий стіл
22 серпня 2006
З завершенням літа і наближенням, так званого, осіннє-зимового періоду, все більшої „розкрутки” набуває тема тарифів на послуги теплогенеруючої організації СП ТОВ „Світловодськпобут” – 4 гривні 98 копійок за квадратний метр опалювальної площі геть не тішить пересічних громадян.
Варто зазначити, що він не тішить і сам „Світловодськпобут”...Тому, з ініціативи телевізійників ТРК „Веселка”, минулої п’ятниці було зорганізовано „круглий” стіл за участю заступника гендиректора СП ТОВ „Світловодськпобут” Романа Петрова, головних економіста і інженера цього підприємства Наталії Іванушко і Олександра Сича відповідно, представників громадськості та тутешніх журналістів...Мали би бути – а їх повідомили заздалегідь – і представники виконкому, які переймаються за посадою міською комуналкою. Їх – не було...
Роман Петров, розпочинаючи засідання, висловив жаль, що зібрання не „урізноманітнили” представники виконавчої влади Світловодська, а також щойно утвореної Громадської ради міста, яка останнім часом активно листується з СП. Адже, зазначив він, ми, зрадівши нагоді відкрито поспілкуватися заради тарифного консенсусу, запросили на зустріч заступника міського голови з комунальних питань Володимира Дем’янюка, голову означеної ГО Галину Масюк, а також крупну спеціалістку з тарифної політики, міськдепа від „Нашої України” Тамару Реву. „Та, не тут-то було, - сказав він, - мене, м’яко кажучи, здивував дзвінок з виконкому, який пролунав за півгодини до цієї зустрічі: пропонувалося з’явитися в цей день на 10-ту годину до виконкому на якесь засідання. Я спитав, що за засідання. „По теплу” – прозвучала лаконічна відповідь. Даруйте, відповів я, адже засідання, як ви кажете, „по теплу”, заплановане на цю ж саму годину у нас і ви про це знаєте... Ви мені вибачте, - звернувся вже до присутніх тактовний пан Петров, - але стрімголов мчати на незрозуміле засідання „по теплу”, проігнорувавши нашу зустріч, я не став”... В останній час, продовжив він, простежується якась спільна взаємодія виконкому і Громадської ради міста, яка, до речі, ніяк не зголоситься на зустріч віч-на-віч з теплопостачальниками. Враження таке, що на „Світловодськпобут”, і перші, і другі, намагаються покласти всю відповідальність за здороження плати за опалення, а виконком, при цьому, в очах громадськості має залишатися непохитним і безкомпромісним захисником трудового люду. „А те, що ще у липні нами було подані проекти тарифів на розгляд міської влади і на сьогодні, заявляю з усією відповідальністю, жоден працівник виконкому наші тарифи детально не розглядав – про це сором’язливо замовчується...”.
Отже, перейшов безпосередньо до теми зустрічі Роман Петров, зростання тарифів на тепло – не примха „Світловодськпобуту”. Це є наслідком загального здороження з 1 липня ціни на природній газ – у порівнянні з ціною, що закладена у нинішній тариф – ріст у 2,8 рази. А у структурі собівартості продукції підприємства (тепло) газ займає понад 40%. До цього ж додається зростання розцінок на ПММ, на комплектуючі, на запчастини, на металеві труби тощо і, безперечно, ріст мінімальної зарплатні. Тому всі ці фактори, за словами заступника гендиректора, й були врахували у проекті запропонованого нового тарифу. При цьому він зазначив, що світловодський тариф – 4,98грн./м.кв, а в Кіровограді, наприклад, розглядається – 5,30грн./м.кв...
Єдиний представник світловодської влади, щоправда законодавчої її гилки, голова МО Народної партії, депутат фракції ПР Юрій Лукінський, відповідаючи на запитання кореспондентки „41-го каналу”, що має робити влада і що робить, аби полегшити населенню тарифний тягар відповів, що ні фіга не робить. Особисто він ще у червні написав на ім’я голови звернення-запит про плани виконкому щодо підготовки комунальних підприємств міста до осені-зими в умовах різкого підвищення цін на енергоносії, тобто, як можновладці збираються здолати ці труднощі. І до цієї пори - жодної відповіді. Адже, зазначив він, за такої пасивності, Світловодськ цієї зими, якщо постачальники газу наполягатимуть на передоплаті в 1-2 мільйони гривень, ризикує стати Алчевськом номер два. „Натомість за день до цієї зустрічі, - продовжив депутат, - я спілкувався з начальником обласного фінансового управління Сергієм Шереметом. Я задав йому просте запитання, суть якого зводилася до наступного: цьогорічний міський бюджет, що було прийнято у минулому році, враховує старі тарифи та ціни на енергоносії. І ось протягом цього бюджетного року Уряд дозволив собі збільшити цей рівень. Але, згідно чинного законодавства, він має компенсувати на місцях ці розбіжності, зокрема, вартість енергоносіїв для бюджетних організацій. Шеремет відповів, що ці питання на рівні області розглядаються. Але ж з боку міських властей варто було б тому ж Шеремету надіслати папір з розрахунками – скільки центральні власті мають виділити в наш бюджет аби перекрити ці розбіжності. Тутешні власті все ще зволікають з цим питанням – адже це ті гроші, які можна використовувати для передоплати за енергоносії аби вижити узимку. Цю тему, до речі, було піднято два місяці тому в одному з документів Асоціації міст України, де першим особам міст пропонується звернути на вищесказане мною першочергову увагу. І я сумніваюся щодо активності наших властей у цьому стратегічному напрямкові”, - підсумував Юрій Лукінський.
- Пане Романе, як вигадаєте, в чому причина, що ані ви, ані виконком, ані зазначена громадська організація ніяк не знайдуть спільного знаменника? – поцікавився ваш кореспондент.
- Якщо чесно, - відповів респондент, - об’єктивних причин до непорозумінь я не бачу. Гадаю, і це моє особисте переконання, міський голова все ще перебуває у стані виборчих баталій, на яких наш гендиректор Сергій Яременко мав нещастя бути його основним конкурентом... Я пригадую, коли відбувалася тодішня зміна тарифів, ми доволі продуктивно співробітничали і з властями міста, і з громадськими організаціями. Сьогодні все в минулому – влада відмовчується, а Громадська рада міста засипає нас стосами різних запитів, зміст яких, м’яко кажучи, дилетантський. Але ми мусимо витрачати час, щоб на них відповісти, замість того, щоб докладати зусилля до роботи взимку...
Один з присутніх на „круглому” столі представник громади на прізвище Литвиненко, подякувавши за чітку роботу теплопостачальників минулої лютої зими – „при комуністах так не топили”, – водночас спитав, мов, за які такі гроші приміщення СП мають респектабельний вигляд і скільки коштують розкішні авта, на яких роз’їжджає начальство.
Відповідаючи, Роман Петров згадав 2002 рік, коли він приступив до роботи у „Світловодськпобуті” – тоді гендиректор сидів у кабінеті, стіни якого пожерла пліснява, дірявий дах протікав. „Всі кошті, - наголосив заступник гендиректора, - що втрачено на пристойний вигляд наших приміщень, ми отримали не за надходження від сплати за тепло, а від будівельних, транспортних та ремонтних послуг населенню та організаціям – жодна ця витрата не закладена у калькуляцію собівартості тепла. До того ж споруди ці належать місту. Невже краще було б, аби вони поступово розвалювалися без ремонту? Що ж до розкішних „лімузинів” – на сьогодні у нас є два легковика „Lanos” української збірки. Дешевше них, хіба що, вітчизняна „Таврія”, але ми підрахували, що на ремонти цих малолітражок ми витратимо значно більше коштів.
На завершення зустрічі, Роман Петров, подякувавши присутніх за змістовну зустріч, запевнив, що цієї зими Світловодськ Алчевськом не стане...
Левко ПОСТФАКТУМ
