С чево начнінаєтся Родіна… Або, як стати українцем по духу

13 лютого 2011

2008 року, тоді ще Президент України Віктор Ющенко під час перебування на станції Крути, де урочисто пошанували 90-ту роковину загибелі трьох сотень українських юнаків у нерівній битві з 5-тисячною зграєю большевистських варварів, запропонував, як для нинішньої ментальності українців по лівий бік Дніпра, нечувану річ... Йому би хотілося, щоб саме цей день в Україні відзначався як День мужності.
Тобто, чоловіче свято треба перенести з 23 лютого, яке має назву День захисника Вітчизни, на 29 січня. Хотілося спитати: чи розуміє пан Президент якою країною він керує!? Коли, навіть 93 років тому, переповідають історичні хроніки, крутівськи селюки, всіляко глузували з купки безвусих студентів, що прибули боронити кордони рідної землі від загарбників. "О, — шамкали селюки, — паничі-самостійнички воювати приїхали, ги-ги-ги!..". Адже вони (селюки) були, по суті віддзеркаленням тодішніх очільників УНР. Яскравим представником яких був недолугий бовдур Винниченко, якому належить фраза: "Нам потрібна Україна соціалістична, або, взагалі, ніяка" і який у Москві пропонував Лєніну заарештувати президента ЗУНР Петрушевича, бо він, бачте, виступає за створення української армії та державну самостійність України. Ну чим не нинішні продажні ідіоти з Печерських пагорбів?.. От і вийшло, що оті 300 крутівських "спартанців" були своєрідним пропорційним зрізом тодішнього українського суспільства (на одного українського лицаря — кілька тисяч недорікуватих малоросів), яке таки невдовзі само сповна "нахльосталося" власної крові, що пустила йому армія п’яної матросні і смердючих лаптьожників, яка веде свій родовід саме від 23 "фєвраля".

Нагадаю, це було 93 років тому. Попереду були і жорстокі війни, і репресії, і голодомори. А по суті — геноцид українців з боку кремлівського окупанта. Надзавданням якого, говорячи поняттями дарвінізму, був природній відбір. Але відбір у зворотньому напрямку — за роки СССР в УССР найкраще (думаюче, роботяще) було майже ліквідовано. А вижили різні пристосуванці, ледарі, стукачі, які, плодячись, на 60% заповнили нинішні терени центру, сходу та півдня України. Для них мова предків, славетна вітчизняна історія та здобутки — ніщо... Ще 30% — чужоземці, головно, колишні кріпаки Нєчєнозєм’я, якими окупанти заповнювали спустошені від голоду, репресій та примусових переселень до Сибіру та Далекого Сходу українські терени... Ну, а як ще можна пояснити такий факт: "западенці", яких лиш 40 років "перетворювали" на совєтський народ, думають в унісон з Європою (навіть, з православними болгарами та румунами) — їм хочеться до ЄС і НАТО, а тут все ще ладні стояти раком під Кремлем та відзначати 23 лютого як День захисника Вітчизни. Якої (чиєї), на фіг, вітчизни!?

...Автор цих рядків винайшов геніальний тест: як визначити українець ви чи малорос, незнаючий свого роду-племені. Візьміть і подивіться "меню" свого мобільного телефону. Якщо воно українською, ви — українець і не лише за походженням — за духом, а якщо — малоукраїнською говіркою, яка помилково все ще зветься російською мовою, то ви... Але не впадайте у відчай! Автором розроблено ще й до геніальності простий спосіб того, як виправити це неподобство. Просто, візьміть і переведіть "меню" мобільника в україномовний режим. І ви наче на світ народитись! Ви відразу відчуєте себе частинкою величного етносу, який веде свій родовід ще з Трипілля (тобто, з тих часів, коли, з понтом, найдревніші — євреї, єгиптяни, шумери тощо — ще по деревах лазили), який, окрім культури, що ніс у зачумлену середньовічну Європу, заснував Московське, Суздальське, Новгородське та інші князівства. І козаки, і Січові стрільці, і УПА, яка, між іншим, була єдиною військовою організацією, що успішно (аж до 60-х років минулого століття) воювала з Імперією зла, чим спростувала тезу московського брата про продажність українців... Все це і багато чого іншого набуде абсолютно нового значення і стане приводом пошани і гордості. А "двадцать трєтьє фєвраля"... Коротше, самі відчуєте, у що воно для вас перетвориться.

П.С. Написане вище не треба сприймати як заклик не відзначати цей день. Навпроти, як не зайвий привід розвіятися і відпочити від сірої буденності, його треба святкувати. Тим більше, що в Совєтській Армії відслужило більшість чоловіків середнього та старшого віку. Просто, разом з тим, не завадило б замислюватись про витоки тієї чи іншої події. Хоча б для того, щоб німці, французи, московіти тощо не сприймали нас — жителів найбільшої європейської країни — безрідною біомасою, що має свою державність випадково і помилково.

Віталій АСАУЛЕНКО