Від цуцика до собаки

16 листопада 2010

Сергій Акішин із своїм вихованцем, східноєвропейцем Блеком. Блек – ще... 7-місячне щеня. Як виросте, буде удвічі більшим. (Блек, між іншим, собака відомого світловодського підприємця Валентина Козярчука)Для собаки навчання розуміння правил людського "гуртожитку" не полягає у тиканні писком у його калюжу, яку він "набурив" кілька хвилин тому. Не зрозуміє.
Однією з причин з яких собаки стають безпритульними є хибна думка двоногих, що їхні вихованці, яких вони завели, є абсолютно непридатними засвоювати елементарні правила поведінки. І вони їх попросту викидають на вулицю. Хоча, їм і на думку не спадає, що саме вони, двоногі, із своєю суто людською міркою виховання і є причиною негідної поведінки своїх песиків... Якщо людина так легко – викинувши на вулицю – може позбутися чотирилапої істоти, то краще її не заводити взагалі, переконаний світловодський інструктор з дресирування собак Сергій Акішин. Адже виховання собаки у домашніх умовах є справою непростою і відповідальною, яку треба здійснювати щодня, починаючи з цуценячого віку.

Тож, як бути, що робити, коли, повернувшись додому, ви вже на порозі втупили у "калюжу" вашого песика, а то – і у його "купку", або, перевзуваючись у капці, ви їх знайшли у різних місцях та ще й добряче покусаними. А поряд із ними – шматки щойно поклеєних недешевих шпалер... Карати? В жодному разі, застерігає Сергій Акішин. По-перше, каже він, виховувати (а не карати) треба саме у той момент, коли ваш цуцик лишень почав здійснювати "правопорушення", і аж ніяк – за хвилини, а то й години після його скоєння. А по-друге, треба усвідомити, що собака – передовсім хижак з його тваринними інстинктами: рвати, шматувати свою здобич є притаманним його звірячій натурі.

"Уявіть себе на місці щеняти: ви починаєте дрімати, а ваш вожак починає вас лупцювати капцем, або тикати пикою у вашу сечу. За що, блін!? За те, що ви спите, чи за те, що ви радієте приходу хазяїна? – запитує кінолог. – Через подібні "виховні" процеси у вашого утриманця може статися "збій" у свідомості. І він взагалі ризикує втратити орієнтир: що добре, а що погано саме з огляду ваших "вожацьких" цінностей". А ще, зазначає пан Акішин, причиною собачого бешкету може бути елементарна самотність... Це для котів кількаденна відсутність господаря у домі майже непомітна – аби їжі вистачило. Для собаки ж і кількагодинна ваша відсутність стає справжньої мукою. А для щеняти – й поготів. Собака як зграйна тварина не витримує тривалої самотності, тому господареві, якщо він дійсно вважає свого чотирилапого за нового члена своєї родини, треба регулярно бути з ним поряд, приділяти йому побільше уваги і якомога частіше (до десяти разів на день) виводити погуляти на подвір’я, щоби там цуцик витрачав свою енергію на ігри і на біганину, а не на ваше взуття та шпалери. Щодо черевиків, пояснює пан Акішин, треба зловити саме ту мить, коли цуцик лише "прицілився"... Не треба кричати. А тим більше – лупцювати. Ваш голос, говорить він, має бути чітким і переконливим: "Фу!" або "не можна!". Спокійно заберіть з "обіймів" цуцика черевик, а замість нього підсуньте якусь іграшку для кусання. А ще краще зробити це треба непомітно.

Наприклад, сплеснувши долонями, зашарудівши чимось, відволікти увагу хижака. І поки він з’ясовує, що і до чого – непомітно замініть капець на іграшку та не забудьте ще й похвалити. "Але робити так потрібно не тоді, коли він почав "хуліганити" – тоді шарудіння, плескання долонями і таке інше сприйматиметься ним як якась нова гра з вашого боку", – каже дресирувальник.

До речі, іграшок у вашого утриманця має бути чимало. Але робити біля його куточка філію магазину "Дитячий світ" також не слід – іграшки давати треба дозовано. Бачите, на якусь він вже не звертає уваги – дайте нову. Відносно ж шпалер... У зоомагазині або ветеринарній аптеці варто придбати спеціальний перцевий спрей і обробити ним шпалери трішки вище плінтуса – і ваш песик надовго втратить до них щонайменший інтерес.

Боротися з "купками" та "калюжами" також треба методами переконання, наполегливо вказуючи на місце його "вбиральні", де – і про це не треба ніколи забувати – пісочок має бути чистим і свіжим. Це, звісно, якщо у вас декоративний собачка. Якщо ж середньої та крупної породи – ганчірку, якою ви витерли його сечу, треба класти біля вхідних дверей. Таким чином, ви поступово але переконливо доводити цуцикові, що у приміщенні для нього туалету немає. Захочеш – просись на двір.

А от стосовно куточка наш консультант порадив: він має бути не на периферії основних шляхів пересування у помешканні, а так би мовити, у центрі подій. Адже ваш чотирилапий утриманець має спостерігати за всім, що відбувається довкола, а не знаходитись у принизливій ізоляції. "Ще змалечку щеня має відчувати, що ви його потребуєте, що ви цінуєте його охоронні якості. І це з часом повернеться вам сторицею", – підсумував Сергій Акішин.

Віталій АСАУЛЕНКО