Нічого собі баскетбол!

3 червня 2006

Раз на рік проводиться спартакіада області серед дорослих, до заліку якої входить близько 30 видів спорту. Чильні місця відведено протистоянню міст області, якими є Кіровоград, Знам'янка, Олександрія, Світловодськ. Представники нашого міста беруть участь максимум у 30% програми, тому що багатьох видів у нас просто в місті немає (велоспорт, гімнастика, софтбол тощо). Але деякі види розвинені настільки, що завжди повертаються з перемогою. Минулого тижня в рамках цієї спартакіади Світловодська команда з баскетболу і поїхала до Олександрії. Про свої враження від поїздки розповідає Володимир Лисак, дитячо-юнацький тренер з баскетболу, гравець дорослої команди Світловодська... - Отже ми приїхали туди грати в баскетбол, на змагання, які з 10 вигравали 8 чи 9 разів. Умови проведення змагань були просто жахливими. Ми повинні були провести дві гри першого дня і одну - наступного. Табло відсутнє, рахунок кожен веде свій, судді його вголос не проголошують, суддівство далеко не найкраще. Першу гру проводили з командою із Кіровограда. Почали ми нехай не кращим чином, але згодом підтяглися і запрацювали нормально. По закінченні матчу виявляється, що у нас пропали дивним чином 4 очки. Коли хотіли щось з'ясувати, представник олександрійського спорткомітету порадив нам "або заткнути пельку, або йти …". А якщо не заспокоїмось, то нам зараз якісь "рєбята" швидко вправлять мізки. Звичайно, я і тренер нашої команди В. Алєксєєнко звернулися за підтримкою до представника нашого спортивного комітету, але він, як кажуть, "нуль на масу". Отже, гру програли.
Не встигли дійти до лавок перепочити, як ще одна новина - прямо зараз граємо ще одну гру - зі Знам'янкою. Куди подітись - граємо. Попередня зустріч була важкою, хлопці не встигли подих перевести, але на майданчик вийшли. І тут почалося щось просто неймовірне - свіжі "гандболісти", з яких наполовину складається команда Знам'янки, почали "вбивати" наших гравців. Суддів як відвернуло. Та варто було комусь із наших торкнутися суперника - фол без розмов. В результаті двоє хлопців взагалі відмовилися виходити на майданчик. Ми програли 3 очки. Знам'янці, яку завжди "робили" на 20-25 очок! Це вже взагалі ні в які ворота! Ми знову почали обурюватися, і тут взагалі трапилося неймовірне: наш представник замість того, щоб захищати нас, почав наказувати нам заспокоїтися, а нашим опонентам винувато пояснив: "Ну шо з нього візьмеш, молодий іще"!!! Це про мене. Правда, була ще одна фраза: "Вони приїдуть до нас, ми їм таке ж влаштуємо!" (Ага, наберемо баскетбольну команду із секції тренера з боксу Василя Мороза! - автор). Ми взагалі розгубилися, мовляв, а як же спортивна етика і таке інше?
Гра з Олександрією повинна була відбутися наступного дня, з командою, у якої ми вигравали минулого року з рахунком 119-28. Але ж представник спорткомітету, нашого, наполіг на тому, щоб ми поверталися додому. Тому що там, де нам запропонували переночувати, немає ні вікон, ні дверей! Знову питання - як можна таке допустити, хто повинен ці питання повирішувати, і чого ми взагалі сюди приїхали? Витратили гроші, час, купу сил?.. Щоб нас засудили, побили і облаяли?
У нас немає професійного дорослого спорту. У нас єдиний професійний спортсмен - це Євген Єлісєєв (пауерліфтинг). Навіщо викидати гроші на те, що не приносить жодної користі? Чи не краще використовувати ці кошти в інших цілях, наприклад, на розвиток дитячого спорту.
P.S.:На представника спорткомітету тренер команди написав доповідну на ім'я начальника управління у справах молоді та спорту, але чи дасть це хоч якісь результати - наразі не відомо.

Микола ШВЕРНЕНКО.