Браво, "Зоряни"!
Браво, "Зоряни"!
20 травня 2010
Театр створений у 1984 році за ініціативи народної артистки України Антоніни Червінської та директора Кіровоградської обласної філармонії Миколи Кравченка. З 1988 до 1997 року художнім керівником колективу був патріарх української хореографії народний артист України Анатолій Кривохижа. За високу професійну майстерність, активну пропаганду українського музичного, пісенного та хореографічного мистецтва колектив удостоєний високого звання Академічний.
З 1997 року колектив очолює його солістка – народна артистка України, кавалер Ордену Княгині Ольги, Ордену Української Православної Церкви Рівноапостольного князя Володимира Антоніна Червінська. Увечері, перед концертом (третім за день) Антоніна Миколаївна погодилася дати ексклюзивне інтерв'ю нашій газеті.
– Антоніно Миколаївно! Сама назва вашого колективу – незвична: театр музики, пісні і танцю… Що ви вважаєте головним у творчій роботі колективу?
– Головне завдання колективу – відродити гармонію трьох складових: музики, пісні і танцю. Центром, навколо якого обертаються творчі надбання колективу, є пісня, яку я разом з колегами несу через усе своє життя. Нашим творчим обличчям є ліричні, патріотичні, жартівливі народні та сучасні пісні, сумні і запальні оркестрові мелодії. У нас чудовий високопрофесійний оркестр. Невід'ємною складовою нашого успіху є також балетна група під керівництвом заслуженого артиста України балетмейстера Генадія Маяраша з яскравими танцями та музично-хореографічніими композиціями.
– Скільки людей з колективу приїхало до Світловодська?
– Як завжди, всі 35 учасників колективу: 10 оркестрантів, 20 артистів балету, я, звукорежисер, адміністратор, 2 водія.
– Вам часто доводиться подорожувати по Кіровоградській області?
– Постійно подорожуємо. А хто ж ще буде їздити до людей? Всі кіровоградські "зірки" гастролюють по нічних клубах, а ми – по сільських.
– Напевне, вас краще зустрічають за кордоном, ніж вдома?
– На жаль, у нас так прийнято: своє не треба дивитися. А приїде якийсь клоун, всі йдуть, бо це не своє. Такі ми люди… А за кордоном люди, дійсно, приймають добре, стоять і плачуть, коли я співаю про Україну. І це не обов'язково українці. Це все неправда, що на наші концерти за кордоном приходять тільки наші емігранти. Недавно до нас приїжджали американці, в кінці концерту сиділи і плакали. Вони живуть дуже добре економічно, але духовного у них збереглося дуже мало.
– У яких країнах світу знають "Зорян"?
– Ми з успіхом гастролювали в Німеччині, Голландії, Франції, Польщі, Словаччині, Угорщині. Лише в 2005 році ми брали участь: у 51-му міжнародному фестивалі українців-русинів у Словаччині, були запрошені на святкування Днів української культури в республіці Молдова, побували на фольклорному фестивалі пісні, музики і танцю у місті Мартігу (Франція), гастролювали у польських містах: Єлена Гура, Кудова і Легніца. У квітні 2007 року колектив взяв участь у 25-му художньому фестивалі дружби "Апрельская весна" в Корейській народно-демократичній республіці, де отримав ГРАН-ПРІ фестивалю, золотий приз та премію за постановку танцю "Гопак", я, як солістка, оркестр та постановки хореографічної композиції "Трясунка" та "Танцю бессарабських циган" були нагороджені срібними призами. Зараз ми збираємося знову до США на День незалежності.
– Як ви вважаєте, у чому секрет вашого успіху?
– У професійності, перш-за-все. У нас всі музиканти мають вищу консерваторську освіту, два з них: цимбаліст Анатолій Вайпан та кларнетист Сергій Тітішев – Заслужені артисти України. На міжнародному фестивалі "Дунайська весна" наш оркестр був удостоєний високого звання "Віртуози України". З ними можна співати навіть без голосу. Наш колектив прекрасно костюмований. Колекція нараховує близько 350 костюмів, тому кожен виступ – це нове відкриття національних традицій, кожен костюм - це витвір мистецтва. Їх моделювали відомий львівський художник Володимир Фурик та народна художниця України Ганна Грабовська.
– Чи є у вашому колективі "зірки"?
– До нас це слово не чіпляється. Для мене слово "зірка" тотожне з "я патріот", це ім'я для бездарних людей. У нас є висококласні виконавці, висококласні музиканти. Так сталося, що у нас в Україні ніхто не знає Мірошніченко, Стеф'юк. Це наша національна трагедія! Зате знають, біликів-шміликів, могилєвських, які виступають і тусуються по нічних клубах, там і гроші заробляють. У мене ж людина з 5-ти років зі скрипкою стоїть, закінчила музичну школу, училище, консерваторію і має 1500 гривень заробітної плати... Зірок немає не тільки у нас, їх немає і в ансамблі Вірського, і в інших знаних колективах. Зірки на небі!
Спілкувалася Тетяна ДРОЗДОВА.
Дякуємо за фото Євгену КОРОБОВУ.