Подорож у минуле

25 лютого 2010

Не така давня історія Світловодська, Новогеоргіївська кожному світловодцю більш-менш відома. А що було раніше? Коли вперше згадується наша територія і під якою назвою в історичних джерелах? Ми спробували зазирнути у минуле нашого краю в часи Різдва Христового, і навіть трохи раніше. Екскурс в історію ми попросили здійснити Віктора Сергєєва, директора міського краєзнавчого музею.
– Територія сучасного Світловодська, району та прилеглих земель населена людьми дуже давно. Науково підтверджено, що на території нашого краю мешкали скіфи (ІV-ІІІ тисячоліття до н.е. - І тисячоліття н.е.). Тут знаходиться пам’ятка археології – безкурганний могильник скіфів. На початку ХХ ст. біля с. Сніжкове було знайдено кам’яну бабу, історичне свідчення тих часів. Наш край – фактично межа між лісостепом та степом. Його особливість в тому, що тут з одного боку були придатні для проживання грунти, але з іншого: існувала велика небезпека – під боком були кочові племена, які, нападаючи, були безпощадними і вирізали всіх. Тим, хто мешкав на території сучасної Київської чи Полтавської області, у цьому плані було трохи легше: там були ліси, де можна було сховатися.

Так, земля наша благодатна, але до певних часів вона не заселялася. Тут можна було полювати, можливо, рибалити, але не жити. Перші літописні згадки часів Київської Русі відносяться до ХІІ ст. Так ось там сказано, що в 1189 році київські князі від Києва і до русла річки Тясмин (Тясмин впадав у Дніпро неподалік від наших сучасних територій) спускалися і зупинялися на полювання. Отож, це були своєрідні мисливські угіддя київських князів. Якщо поселення й були, то вони були незначними.

Під час монголо-татарської навали (ХІІІ ст.) не чисельні поселення були зруйновані. ХІV-ХVІ ст. ці території входили до складу Великого князівства Литовського, але литовці тут не правили, адже вони були дуже далеко. Свого часу вони лише захопили землі. Тут був своєрідний кордон дикого поля, і, знову ж таки, можливо поселення й були, але ніяких згадок в історичній літературі про них немає.

Коли ж Польща об'єдналася з Литвою у Річ Посполиту, ці землі в 1569 році увійшли до складу королівства Польського. Території були великими, землі – родючими, цілинними та малозаселеними. Польський уряд вирішив запровадити привабливу для населення систему слобід: вільні землі давалися на 20 років – і жодних податків. Живи собі та працюй. От тоді цей край і почав потроху розквітати. В основному тут селилися мешканці західних областей або північного Подніпров’я.

Місто Крилів виникло як слобода, так би мовити, приміське укріплення до Чигирина (є різні версії) або 1596 або 1615 року. Офіційна ж дата – остання: польський король на прохання старости Чигиринського Даниловича дарував місту Магдебурзьке право. Розквіт Крилова припадає на ХVІІ ст. Правда, цього ж таки ХVІІ століття містечко переживає занепад. В історичних джерелах все це згадується: і розвиток соціальної інфраструктури, ремесел, і проведення ярмарків тощо. Тоді Дніпром проходили торговельні шляхи, отож, торгівля була жвавою. Саме у цей період, під час Визвольної війни Б. Хмельницького проти поляків, дуже багато жителів Крилова приєдналися до повстання. До речі, перед тим, як втікти на Січ, Б. Хмельницький перебував у в'язниці міста Крилів (1647 рік).

Слід зауважити, що Польський Крилів знаходився у трикутнику між річками Дніпро та Тясмин. Решта території належали Московському царству.

Наступна сторінка історії – руїна (громадянська війна між колишніми соратниками Богдана Хмельницького, де українці запекло воювали один проти одного) не оминула і наших територій. Біля Польського Крилова відбувалося як мінімум дві битви (це, приблизно 1662-1666 роки), так ось під час другої битви Польський Крилів було знищено повністю. З 60-70 років ХVІІ століття він почав занепадати і знаходився на території, яка зараз затоплена.

А ось Московський Крилів, або Московський шанець, виник 1667 року, коли між Річчю Посполитою та Москвою було укладено перемир’я, ніби на противагу знищеному Польському, як прикордонне військове містечко. З 1822 року місто називається Новогеоргіївськ. Тоді у наших краях перебував майбутній поет-лірик А.Фет, в спогадах якого є й описи міста.

У другій половині ХVІІІ ст. землі освоювали серби. Всередині століття на території сучасного Світловодського району виникло кілька військових поселень. Їхні мешканці, як правило, переселенці з Османської імперії – етнічні слов’яни. Нові мешканці краю несли військову службу на південних рубежах Російської імперії. Ці поселення отримали в історичній літературі назву Нова Сербія...

В 1955 році селище назвали Хрущов, 61 року – місто Хрущов, у 1962 – Кремгес, з 1969 – Світловодськ.

Підготувала Тетяна ЗИМА.