Особливості виборів по-власівськи
Особливості виборів по-власівськи
13 квітня 2006
- З чого взагалі почалася ця сумна історія Андрія Поварчука?
- Мабуть з того, що перший раз мене обрали селищним головою на минулих виборах. Але депутати, лобіюючи інтереси певних осіб, яким я не давав можливості поживитися за рахунок громади, зняли мене з роботи. Селищний бюджет втратив таким чином 150 тисяч грн. на рік. Перший раз мене поновили. Але останній випадок свідомо затягувався судовими органами. Спочатку моя заява 14 місяців просто пролежала в місцевому суді, вкриваючись пилюкою (за законом, всі заяви повинні розглядатися протягом 1 місяця). Коли сталася Помаранчева революція, про неї згадали. Мені зробили дві фіктивні неявки до суду і в задоволені позову відмовили. Я подав апеляцію, яка скасувала це рішення і зараз моя позовна заява про поновлення на роботі знаходиться у Верховному суді.
- Чого знімали?
- Причини були різноманітні, але жодна з них не відповідає дійсності. Єдине, що я дійсно зробив, то це звільнив головного бухгалтера. Але я довів у суді, що там мали місце фінансові зловживання. Всі інші звинувачення було відкинуто в суді за відсутністю доказів.
- Цього року ви знову балотувалися на селищного голову, чи не так?
- Так, мою кандидатуру на посаду Власівського селищного голови висунула партія "Народний союз "Наша Україна". В першу чергу, я співпрацював із Павлом Солодовим, адже ми йшли таким собі тандемом: він на міського голову від НСНУ, я - на селищного. Ніякої агресивної агітації на Власівці ми не проводили, вся наша передвиборча кампанія обмежилася декількома зустрічами із мешканцями селища. Тільки в четвер 23 березня на вулицях Власівки з'явилися агітки з написами: "Солодов. Поварчук. Наша Україна". Але і цього було достатньо, щоб досягти чималого резонансу. Результат очевидний: того ж дня Павлові підкидають міну, в п'ятницю ввечері я отримую удар ножем на порозі своєї квартири.
- Як стався напад?
- Ми з сім'єю збиралися йти на день народження. Подзвонили в двері. Відчинила дружина. На порозі стояв незнайомий молодий чоловік, який запитав: "Тут живе Андрій Поварчук?". Дружина відповіла ствердно і поцікавилася, з якого питання прийшов гість. Той відповів, що з земельного, тобто питання саме моєї компетенції. Я підійшов до дверей і раптом незнайомець б'є мене у внутрішню частину стегна, швидко розвертається і тікає.
Спочатку я навіть не зрозумів, що він тримав у руці ніж. "Нічого собі рекламна кампанія, - сказав я, - вже приходять бити". Потім я звернув увагу на те, що удар виявився якимось занадто болючим. І лише приклавши руку до ноги, я зрозумів, що поранений ножем. Далі, як і водиться, викликали швидку, міліцію тощо.
- З якою метою, на ваш погляд, було зроблено напад?
- Мені здається, що хотіли позбавити життя. Нападник цілився в пах, але промазав. Якби влучив, я міг загинути від крововиливу за 15 хвилин. Саме через 15 хвилин швидка того вечора і приїхала. Слава Богу, не вбили, але спостерігати на своїй дільниці (селищна рада) я був позбавлений можливості.
- Як проходить розслідування?
- Ніяк. Принаймні, я результатів не бачу. Розповсюджують плітки, що це була звичайна побутовщина. Нібито чоловік якоїсь моєї коханки вирішив мені помститися. Але чомусь не можуть знайти ні коханки, ні її чоловіка. До речі, перед попередніми виборами на мене теж було скоєно напад, але того вечора я вживав алкоголь і правоохоронці перевели справу із політичного спрямування до побутового. Нібито звичайне хуліганство.
- Як цього разу пройшли вибори на Власівці?
- На трьох дільницях я переміг. Програв по будинку-інтернату, де були значні порушення, що зафіксовано спостерігачами. Програв по дільниці, розташованій в селищраді. До речі, в ніч підрахунку голосів там зникло світло. До цього, за словами очевидців, я перемагав на 30 пунктів. Після того як світло увімкнули, я програвав на 300! Щоправда, довести я цього не можу.
- Чи не збираєтеся ви оскаржувати результати виборів по Власівці в суді?
- Поки що не вирішив. Пораджуся з партією. Але я точно знаю, що багато власівців незадоволені результатами голосування, адже в мене на руках є кипа паперу, де більше 800 осіб просить мене балотуватися на посаду селищного голови.
- Останнє питання, яке окрім мене, напевне, цікавить всіх мешканців Власівки - чи змінять ці вибори ситуацію в селищі?
- Ні. Розумієте, ми сьогодні маємо дві категорії мешканців: еліта і всі інші (не хочу вживати образливі слова). Наприклад, в нашій школі є комп'ютерний клас. Для загального користування, як ви розумієте. Нещодавно я дізнався, що ними користуються тільки "ізбранниє". Якщо навіть діти розбиті на касти, то яке майбутнє на нас чекає? Це з урахуванням того, що директор цієї школи балотувалася до нашої селищної ради!
Мені сьогодні просто прикро, що так сталося. Справа не у владі, і не в грошах (зарплата селищного голови близько 600 грн.). Справа в тому, що дійсно хочеться зробити для Власівки щось корисне, щось для кращого життя.
Розмову вів Микола ШВЕРНЕНКО.