Наші земляки – депутати Верховної Ради України

24 квітня 2009

У кожній державі є свій законодавчий орган – парламент. У нас це Верховна Рада України. Саме Верховна Рада приймає закони, визначає засади внутрішньої і зовнішньої політики, затверджує програми економічного, соціального, національно-культурного розвитку держави і таким чином впливає на життя кожного з нас. Ми прагнемо обирати до Верховної Ради найкращих. Серед них були і наші земляки: К. Огурцова, К. Головко, І. Буряк, В. Бойко, М. Мартиненко. Сьогодні хочу згадати про перших двох.
Селянка К. Огурцова була делегатом ІХ Всеукраїнського з’їзду Рад у Харкові 1925 року, де її обрали членом ВУЦВК УРСР вищого державного органу влади того часу. На жаль, зараз ми дуже мало знаємо про К. Огурцову… Все життя Катерини Іванівни Головко (до одруження Постил) пов’язане зі Світловодщиною. В її біографії – історія поколінь наших батьків. Катерина Іванівна народилася 1927 року в сел. Власівка у родині колгоспників. У сім’ї було 3 дітей. 1932-1933-го років під час голодомору мати вивезла дітей у Білорусію, врятувавши їх від голоду. 1934 року вони повернулися додому, незабаром помер батько, мати ростила дітей сама.

Через 6 років почалася війна. Німці захопили Власівку, забирали майно, гнали молодь у Німеччину, примушували працювати у колгоспі. Забрали у Німеччину і сестру Катерини Іванівни… 1943 року, перед відступом, німці спалили село. Власівка (те, що від неї залишилося) була визволена радянськими військами 27 вересня 1943 року.

Треба було відновлювати зруйноване… 1944 року 17-річна Катерина закінчила курси трактористок при Градизькій МТС, і дев’ять років працювала за фахом у колгоспах району, а потім рік – мотористкою у будівельному тресті м. Харкова. Робота ця була не жіноча, фізично важка, але в ті роки мало хто думав про це.

1954 року почалося будівництво Кремгес, і Катерина Іванівна – серед перших будівників міста. Спочатку працювала машиністом газогенераторної станції, а з 1955 року – машиністом-бульдозеристом. Тут вона зустріла свою любов, одружилася з І. Головком (1931-1998 роки). Вони разом працювали і прожили 42 роки, побудували власний будинок, народили двох дітей… Таке просте людське життя.

За бездоганну і самовіддану працю на будівництві 1958 року Катерину Головко нагородили медаллю «За трудову доблесть», а 1961 – Орденом Трудового Червоного Прапору.

Катерину Іванівну поважали за чесну працю, активність, принциповість, готовність у будь-який час допомогти людям. Тричі обирали депутатом Верховної Ради УРСР V-VІІ скликання (1959, 1963, 1967). Чотири рази вона була депутатом Світловодської міської ради і членом міськвиконкому (1971, 1975, 1977, 1979 р. р.).

К. Головко згадує, як дружно жили тоді люди, як раділи життю і вірили у щасливе майбутнє. Великим святом у місті 29 липня 1962 року стало відкриття Кременчуцької ГЕС. К. Головко подарувала музею фотографію, де вона стоїть на трибуні разом з Микитою Хрущовим та іншими гостями міста у день відкриття гідроелектростанції.

Життя покращувалося, швидкими темпами будувалося та розвивалося наше місто. У ньому є чималий внесок і Катерини Іванівни. 1978 року, після 34 років безперервного стажу, К. Головко вийшла на пенсію. Живе скромно, виховує онуків. Я вважаю, що з нагоди 55-річчя міста вона гідна ще однієї нагороди – почесної відзнаки «За заслуги перед Світловодщиною»: внесок в розбудову міста підтвердила всім своїм життям та державними нагородами.

Тамара ШТУРМІНА,
вчитель історії і права, член Ради музею.
На фото: №1 - Фото, що зараз знаходиться у музеї. По ліву руку М. Хрущова – К. Головко. №2 - Катерина Іванівна ГОЛОВКО.