До лампочки…

15 квітня 2009

Схоже на те, що незабаром звична нам лампа розжарювання, розроблена наприкінці ХІХ століття американцем Едісоном, відійде у історію – їй на зміну поступово, але невпинно крокує побутова компактна люмінесцентна лампа. Що треба знати, аби не помилитись, обираючи собі цей крам? І що з ним робити, коли він відпрацював свій ресурс? Адже під колбою зі скла (що, також, несе небезпеку), міститься отрута – ртуть... Дивись на упаковку
Іван, продавець-консультант відділу електротоварів одного із світловодських магазинів побутової техніки зазначив, що об’єм продаж „економок” залишається на стабільно високому рівні. Споживач уже „розкусив” їхні переваги перед звичайними лампочками – його майже не відлякує різниця між ними у ціні, що коливається приблизно у десять разів. До того ж, деякі магазини дають на „економки” річну гарантію: якщо вона перестала світить раніше, ніж за рік, її треба повернути до магазину (зрозуміло, до того самого, де її продали). За кілька днів приїздить представник фірми-виробника і забере її на експертизу. І якщо виявиться, що лампочка перегоріла з вини виробника – покупцеві видадуть (без додаткових доплат) нову „економку”. Але, зазначив Іван, випадки передчасного виходу таких ламп з ладу доволі нечасті – приблизно, один на сотню. Та, все ж: як розібратися в тій безлічі цифр, букв та інших позначок на коробочці з „економкою”, яка конкретно потрібна лампочка? Особливих складностей, наголошує продавець-консультант тут немає, головне – почати. Якщо потрібне „сильне” світло – наприклад, у 130 Вт - на упаковці позначено, що при такому світінні ваш електролічильник „мотатиме” лише 26 Вт, на найпоширенішу „сотку” він „реагуватиме”, як на 20 Вт, а та „малеча”, що світитиме, як „40-ватка”, споживатиме струму всього 9 Вт. Тобто, економія складає близько 80%, що в грошовому еквіваленті, з урахуванням нинішніх тарифів на електрострум для населення, кількості звичайних ламп, що згорять за рік і таке інше, складає близько двох сотень гривень на рік від однієї „економки”. Тим більше, весь рік такі лампочки можна не вимикати взагалі, бо вони, додав Іван, „неполюбляють”, коли їх часто вмикають і вимикають – їхній ресурс від цього скорочується. Що ще треба знати? Оті малозрозумілі позначки – чотиризначні цифри з літерою „К” у кінці... Се означає різновид світла, яке дає „економка”. Якщо від 2700 до 3000 К – це лампочка теплого білого світла, якщо 4000-4200 К – холодного білого світла, 6000-6500 К – денного світла. Також мають значення ще два символи – Е14 та Е27 – вони означають розмір цоколя. У побутових електроосвітлювальних приборах цоколі мають два стандартні розміри: 14 – менший, а 27 – звісно, більший...

А ще на коробочці з „економкою” зображено сміттєвий бак, який перекреслено по діагоналі двома червоними лініями, що сьогодні зрозуміє й дошкільня: такі лампочки до побутового сміття – ні-ні!.. Ось тут-то наш продавець-консультант у безпорадності розвів руками – дідько його знає, куди дівати відпрацьовані „економки”, кожна з яких містить у собі від двох до чотирьох міліграмів ртуті. А ми то знаємо, з якою обережністю закликають нас медики та рятівники поводитьсь з градусниками для вимірювання температури тіла. Бо там цього металу близько двох міліграм... Але ж „економки”, на відміну від градусників, - прибори не вічні, до того ж – їх незрівнянно більше. А це означає, що зовсім скоро (масовому попиту на „економки” не виповнилося ще й року) на звалищах з’явиться додатковий головний біль (як у переносному, так і прямому значенні) у вигляді відпрацьованих „економок”...

Дайош механізм!
„Пане еколог, моя компактна люмінесцентна лампа перегоріла. Куди її дівати, з огляду на те, що я не хочу цим сміттям забруднювати наше, і без того – брудне, довкілля?”, - спитав ваш кореспондент головного спеціаліста відділу регулювання природокористування Костянтина Рибачука... І виявилось, що в нашій країні про сумлінних громадян, які хочуть, щоб їхні негодні „економки” не шкодили природі, ніхто ще й думав. І це в країні, яка „подарувала” світові Чорнобиль! Та як заспокійливо зазначив еколог, для підприємств, організацій та фірм такої проблеми не існує – найближче до Світловодська відпрацьовані люмінесцентні лампи, ДРЛ і тому подібне приймають на утилізацію, або по-правильному – демеркурізацію, в Кіровограді (фірма „Екоцентр”) та у Полтаві (фірма „Діола”). Щодо нашого облцентру, Рибачук не знає, чи існує „Екоцентр” наразі – світловодські виробничники, найбільший з них – Кременчуцька ГЕС, віддають перевагу полтавському напрямкові. А от щодо населення... Ну, коротше, не приймають у нього відпрацьовані „економки” – не розроблений відповідний механізм на міністерському рівні. Хоча, наголосив еколог, з місць від служб Мінприроди „нагору” вже надходять сигнали про потребу розробки такого механізму, який дозволяв би фізичним особам без перешкод здавати негодні лампочки зі ртуттю для їх подальшої демеркурізації.

...Опісля еколога Рибачука кореспондент звернувся до названої ним Кременчуцької ГЕС з проханням забрати у нього відпрацьовану „економку”. Але там відмовили, посилаючись, як і в „екології”, на відсутність механізму або, бодай, якихось інструкцій... Дійсно, зазначив головний інженер цього підприємства Віктор Василенко, відпрацьовані люмінесцентні лампи, згідно екологічних вимог, складуються у спеціальних металевих ящиках. І по мірі їх наповнення, до КремГЕСу приїздять полтавці аби забрати їх на утилізацію. Вся ця процедура, за словами головного інженера, не безкоштовна – за кожну негодну лампу підприємство сплачує майже стільки, скільки коштує нова. На такому підприємстві, як Кременчуцька ГЕС, люмінесцентних ламп „згорає” за рік на десяток тисяч гривень. Що ж до населення, Віктор Василенко, і як інженер, і як сумлінний громадянин, висловив надію на те, що незабаром і воно матиме змогу (а ще краще – зобов’язання) здавати свої відпрацьовані „економки” на їх демеркурізацію. Бо ж таки вже пора „заворушитись” щодо вирішення даного питання столичній бюрократії.

Щоб не збожеволіти
Пари ртуті та її сполуки дуже отруйні. З попаданням до організму людини через органи дихання, ртуть акумулюється та залишається там на все життя. Встановлено максимально припустиму концентрацію парів ртуті: для житлових, дошкільних, учбових і робочих приміщень - 0,0003 мг/м3; для виробничих приміщень - 0,0017 мг/м3. Концентрація парів ртуті в повітрі понад 0,2 мг/м3 викликає гостре отруєння організму людини. Симптоми гострого отруєння проявляються через 8-24 години. Починається загальна слабкість, головний біль, підвищується температура. Згодом - болі в животі, розлад шлунку, запалюються ясна. В окремих випадках можливі катаральні прояви верхніх дихальних шляхів, кровотечі ясен та легке тремтіння рук.

Окрім цих симптомів, ртуть уражає нервову систему, а тривалий її вплив на людину спричиняє навіть божевілля.

Віталій АСАУЛЕНКО