25 онкологічних хворих протягом однієї години виявляють сьогодні в Україні – це загроза майбутньому країни

1 червня 2018

Про ефективний метод боротьби зі злоякісними новоутвореннями шкіри та слизових оболонок ротової порожнини розповідає лікар-стоматолог Володимир Петренко. На даний час є достатньо даних, які пояснюють етиологію більшості шкіряних злоякісних новоутворень. Але єдиної причини виникнення раку не виявлено. За статистикою сьогодні в Україні кожної години виявляють 25 нових випадків захворювання на злоякісні новоутворення – 600 хворих кожної доби – і це за умови нашої не зовсім якісної діагностики: неналежної оснащеності медапаратурою і низького рівня підготовки лікарів у плані онкопрофілактики. Якщо нас насторожує загроза поширення туберкульозу (4 нові випадки захворювання на годину), то виявлення 25 онкологічних хворих протягом однієї години – це вже, дійсно, загроза.

У більшості випадків онкологічному захворюванню передує цілий ряд змін у шкірі або слизовій оболонці, які протікають у вигляді самостійних захворювань, що існують роками і утворюють патологічний фон для виникнення раку. Такі зміни шкіри, або слизової оболонки, називають передраковим станом.

Які ж фактори екзогенної і ендогенної природи сприяють виникненню передракових змін у шкірі?

По-перше, це такі фактори зовнішнього середовища, як фізична травма, теплова дія, опромінення. Прийнято розрізняти одноразову і хронічну травми, наприклад, рак на місці хронічної травми протезом, або травми гострим краєм зуба, тощо.
Під дією сонячних променів ультрафіолетового спектру в шкірі відбуваються дегенеративні зміни: вона пігментується, стає сухою, твердою. У деяких місцях з’являються ділянки гіперкератозу (захворювання, що виявляється в надмірному розвитку рогового шару на шкірі людини), папіломатозні та бородавчасті розростання. Як правило, такі зміни з’являються на відкритих ділянках шкіри: обличчі, руках та шиї. Саме ці зміни є тим патологічним фоном, на якому найчастіше виникає рак шкіри.

Відомо, що опіки з виникненням келоїдних шрамів також є сприятливим грунтом для розвитку злоякісної пухлини. При травмуванні таких рубців виникає зловонна язва з піднятими краями, що довго не заживає, – такий вид раку рано дає метастази і рецидиви після видалення самої язви. Пігментна ксеродерма (плями, схожі на родимки або веснянки, що з’являються на шкірі в великій кількості), у більшості випадків призводить до виникнення раку. Характерною особливістю цього захворювання є патологічна відповідь шкіри на ультрафіолетове опромінення, і виникає вона, частіше, у молодому віці, у дітей. Шкіра стає сухою, атрофічною, легко вразливою; з часом, на цих місцях з’являються ділянки гіперкератозу: бородавчасті розростання, потім плоскоклітинний або базальноклітинний рак. Такою формою раку хворіють роками, допоки не відбудеться прорив базальної мембрани шкіри, або процес не дійде до границі "шкіра-слизова оболонка" – і тоді він протікає, як справжній інвазійний плоскоклітинний рак, який дає віддалені метастази в життєво важливі органи.

Ще однією причиною виникнення злоякісного новоутворення шкіри є переродження пігментних невусів внаслідок опромінення їх ультрафіолетовими променями сонячного світла. Пігментні (меланоцитарні) невуси, або "родимки" (з латинського naevus – "родимка") – це пігментні утворення шкіри різних розмірів (від кількох міліметрів до декількох сантиметрів) із чіткими межами, округлої, овальної чи неправильної форми, із плоскою, припіднятою чи папіломатозною поверхнею, які можуть відрізнятися за кольором – від рожево-світлокоричневого до темно-коричневого і чорного, у залежності від кількості пігментних клітин-меланоцитів, які входять до складу пігментного новоутворення. Це доброякісні новоутворення, які виникають при вадах розвитку меланінутворюючих клітин – епідермальних та дермальних меланоцитів.

Родимки зустрічаються у 3/4 населення зі світлим кольором шкіри на будь-яких її ділянках, особливо на обличчі та шиї. Вони можуть бути вродженими, однак частіше виникають уже після народження. Піком їх активної появи є 5-6 річний та юнацький (16-18 років) вік, після чого інтенсивність їх утворення зменшується. Посилений ріст таких новоутворень спостерігається і під час вагітності. З точки зору злоякісного переродження, більш небезпечними прийнято вважати невуси, придбані протягом життя.

Практичний досвід роботи показує, що, крім 3-х на сьогодні відомих форм меланоми, пігментні новоутворення призводять до виникнення, ще й таких злоякісних пухлин, як:

базальноклітинній рак – базаліома (рак шкіри);

плоскоклітинний неороговіваючий рак;

плоскоклітинний ороговіваючий рак.

Підвищений ризик злоякісного переродження пігментних невусів (родимок) на шкірі обличчя, шиї, поверхнях долонь, стопах, зовнішніх статевих органах виникає внаслідок високого рівня травматизації новоутворень у цих місцях. Пацієнти з пігментними невусами всіх різновидів зустрічаються в повсякденній роботі кожного лікаря, і саме на лікарів покладається велика відповідальність своєчасного виявлення захворювання і його правильного лікування.

Таким хворим має приділятися особлива увага: правильно зібраний анамнез, уважний огляд, консультація з лікарем-онкологом, дерматологом з метою уточнення діагнозу і своєчасного та правильного лікування. Не треба чекати на скарги хворого, оскільки пацієнт усвідомлює необхідність звернення до лікаря, як правило, пізно, коли йому вже ніяка медицина не допоможе. Він приходить за допомогою тоді, коли невус переріс у злоякісну пухлину і, скоріше за все, уже дав метастази. Завдання лікарів, медпрацівників - своєчасно виявити важку хворобу, запобігти тяжкому стану, оскільки лікувати злоякісну пухлину набагато складніше, аніж упередити її виникнення.

Хворі зі скаргами приходять до лікаря тоді, коли новоутворення на шкірі чи слизовій оболонці, що існувало роками і раніше не турбувало, в останній час почало бурхливо рости чи, більше того, кровити. Такий стан є серйозним ускладненням: хворих доводиться лікувати вже в онкологічних диспансерах, і лікування виявляється досить часто неефективним. У запущених випадках не допомагає ані рентгенотерапія, ані хіміотерапія, ані інші методи лікування. Деякі хворі займаються самолікуванням: припіканням новоутворень усілякими засобами, перев’язуваннями волосом, видавлюванням, вириванням волосся, яке з’явилося на родимці, тощо. Таких маніпуляцій робити не слід. Травма родимки або інших новоутворень шкіри призводить до порушення паутиподібної капсули новоутворення, якою воно відгороджено від усього організму і через яку отримує живлення. Інколи, внаслідок порушення цілісності цієї капсули, бодай зовсім незначної (наприклад, виривання волосся), живі і неушкоджені клітини новоутворення виходять у навколишнє середовище - організм людини, і розносяться лімфою чи кров’ю по всьому організму. Метастаз виникає в місті зупинки такої клітини. Отримуючи від організму поживні речовини в достатній кількості, вона починає посилено розмножуватись – це вже новий осередок пухлини. Призупинити цей процес дуже важко: тут неефективні ані суперантибіотики, ані гормональні препарати, ані хімія чи опромінення. Людина гине.

У 1989 році лікар-біолог з Канади Хільда Кларк зуміла розшифрувати складову родимки, до складу якої входять клітини меланоцити, грибок, який вражає судини зсередини, а також личинки трихінели. Усі ці складники родимки перебувають в павутиноподібній капсулі, через яку личинки тріхінели отримують живлення, і в такому стані вони можуть перебувати тривалий час. При травмуванні родимки з розривом капсули личинки виходять в оточуюче середовище (організм людини), отримують все необхідне для свого розвитку у достатній кількості і починають ділитися в геометричній прогресії. Так утворюються злоякісні клітини меланоми. Вроджені новоутворення так само онкологічно небезпечні, як і ті, що з’явилися протягом життя людини. На практиці часто спостерігаємо, що доброякісна родимка, з якою людина дожила до зрілого віку, стає злоякісною, і людина гине від метастазів у життєво важливі органи: головний мозок, легені, печінку, підшлункову залозу, шлунок, тощо.

Хільда Кларк зуміла довести, що личинки трихінели, які входять до складу родимок, не мають гемо-плацентарного бар’єру і передаються із покоління в покоління. Хотілося б прояснити для читачів загрозу, що несе недооцінювання людьми негативної дії на їх здоров’я цього паразита. Сьогодні відомо, що травма родимки – серйозна проблема: дуже часто така травма закінчується трагічно. Тому дуже важливо запобігти біді, а саме звернутися до фахівця - лікаря-дерматолога чи лікаря-онколога і завчасно нейтралізувати такі новоутворення. Тактика "динамічного нагляду" себе не виправдала: тільки своєчасне правильне видалення новоутворення є запорукою успіху.

Методів ефективного лікарського втручання на сьогодні достатньо. До таких методів слід віднести і кріодеструктивний метод, альтернативи якому на сьогодні нема. Кріодеструкція (кріодеструкція рідким азотом) – метод локального впливу низьких температур з лікувальною метою, при якому тканини, що підлягають видаленню (деструкції), руйнують за допомогою заморожування. Протягом останніх двох десятиліть цей метод лікування широко застосовується в гінекології, нейрохірургії, офтальмології, отоларингології, дерматології, онкології, торакальній хірургії.

Перевагою кріодеструктивного перед традиційними методами видалення новоутворень є наступне:

цей метод дозволяє зруйнувати заданий об’єм патологічної тканини як на поверхні тіла, так і в будь-якому органі;

доступ здійснюється з мінімальним травмуванням тканини органу;

втручання, практично, не викликає болю;

поверхня рани після кріодеструкції заживає без грубих рубців;

у більшості випадків післяопераційний період триває без ускладнень;

оперативні втручання проводяться в амбулаторних умовах.

Кріодеструктивний метод в стоматології можна застосовувати при пародонтозі, гіпертрофічних гінгівітах, папілітах, епулісах, перікоронарітах, при лейкоплакії, видаленні ретенційних кіст, пульпітах, видаленні судинних, доброякісних і злоякісних новоутворень. Протипоказань для застосування кріодеструктивного методу немає.

Зрештою, кожна людина має оздоровлюватися, а не лікуватися! Нехай кожен подумає про це сам, адже саме ми – господарі своєї долі. А завданням лікарів є упередження тяжких недугів.