Спасти лелеку Мартина

26 лютого 2009

Сьогодні Мартин уже виглядає "парубком" нівроку. "А ще кілька тижнів тому, - говорить методист світловодської Станції юних натуралістів Надія Меркун, - всі були переконані: цей лелека – не жилець"...
Птаху, який споконвічно носив українцям діточок, самого принесли до СЮНу на руках якісь добродії. Він був змарнілий від голоду із обмороженими ніжками-тростинками (морози тоді стояли – ще ті). Але юннати та їхні педагоги, наголошує пані Надія, назвавши небораку Мартином, оточили його такою турботою (і свіжою рибкою, також), що він за кілька днів оклигав і почав „проситися” у небо. Та стелі СЮНу кожного разу заважають...
Чому представник перелітного птаства, на відміну від своїх "сородичів", не відлетів з ними у вирій? На це у методиста СЮНу є більш-менш логічна версія. Річ у тім, що саме цей лелека ще з літа перебуває у полі зору юних натуралістів. Він майже не страхається людей. Навпроти, він частенько прилітав на пляж Андрюшкиного яру канючити у відпочиваючої публіки попоїсти. А ще кілька разів його бачили навіть на ринку „Світанок”, де він "збирав данину" у тамтешніх риботорговців. Та найбільше він "поважав" рибалок ревівської рибартілі, які від щедрот своїх буквально загодовували його рибним дріб’язком. А коли настала осінь, продовжила „досьє” свого підопічного Надія Меркун, до нього прилітали інші лелеки. Вони ніби кликали його летіти разом у теплі краї. Та між ними, схоже, виник "мовний бар’єр" – ввічливими киваннями довгими дзьобами, вони "розпрощалися" і Мартин поспішив повернутися до рибалок... "Напевне, - припускає пані Надія, - в силу невідомих обставин, цей лелека, ще пташеням, потрапив до людських рук. Від чого втратив всі свої природні інстинкти. Відтак, він не здатен як самостійно добувати їжу, так і спілкуватися з собі подібними. Тому, що робити з Мартином – коли закінчиться зима – ми остаточно не визначились. Але, безумовно, якщо він нікуди від нас не полетить (або ж полетить і повернеться), ми його не полишимо напризволяще".

Користуючись слушною нагодою, методист СЮНу, від себе і від своїх колег-педагогів та юннатів, звертається до небайдужих городян з проханням допомогти їм дрібною свіжою рибкою. Ненажера Мартин потребує її щонайменше кілограм щодня – що дещо обтяжливо для скромних за достатком педагогів Станції та юннатів. Більш детальну інформацію потенційні добродії можуть отримати, зателефонувавши 2-26-73

Віталій АСАУЛЕНКО