Він усюди і десь поряд. Він чекає моменту, щоби показати свій…

2 вересня 2017

Ексгібіціонізм — не фашизм. Або що робити з трясуном власних геніталій? Майже переполох серед користувачів "Фейсбуку" викликав пост світловодчанки Лариси Петренко про те, що 28 серпня у якомусь парку, яким йшла її донька, її (доньку) нажахав, який тип. Він, вистрибнувши з кущів, не соромлячись, почав демонструвати свої чоловічі "принади". Але, пише пані Лариса, доня її не розгубилася — вхопила дрючка і пішла з ним на "контакт", не забувши увімкнути камеру свого мобільника. Не очікуючи такого повороту, чоловічок скочив на свого вєліка і завіявся геть. Але, пише жінка, залишилось його фото у мобільнику, з яким вона зібралася йти до поліції — заяву писати…

Наша спроба зв’язатися з авторкою поста задля отримання ексклюзивної світлини результату не мала — пані Лариса не віддзвонилася.

Ми тоді — до начальника поліції Андрія Гулого… Так, підтвердив пан Андрій, він бачив той пост і навіть свій коментар залишив.

А от з заявою, як заявляла дописувачка, до поліції ніхто не звертався. Що ж до того ексгібіціоніста, він припускає, що це саме той, з яким поліція вже мала справу майже рік тому. Його, за словами пана Андрія, на лікування відвезла його ж мати.

"Якщо ж і цього вловимо, — підсумував головний поліцейський ексгібіціоністську тему — доправимо до психіатра".

Ми тоді — до лікаря-психіатра Світловодської ЦРЛ Сергія Ляшенка… На пам’яті пана Сергія два чоловіки, схильні до потрясування своїми геніталіями на публіці... Взагалі-то ці люди суспільної небезпеки не являють. Бо й самі вони, будучи нещасними визначально — нерішучі, сором’язливі, з жінками не "клеїться" абощо — при першому ж "шухері" стрімголов забираються геть. Інша річ — моральний аспект: це добре, каже психіатр, що та дівчина не розгубилася і пішла у наступ. А якщо би на її місці опинилася ранима людина — психічна травма була би для неї гарантована… Так, підтвердив наш консультант, той, про якого говорив Гулий, дійсно, був відправлений на лікування його ж матір’ю. Ще одного, який проходив через його "руки" — вже батько його відправив на лікування. Але, вточнив Ляшенко, вилікуватись від цього остаточно практично неможливо — медикаментозне лікування (нейролептиками) дає ефект, приблизно, на півроку. Опісля чого вірогідні рецидиви… Примусове лікування, на яке психіатр має право "запроторити" пацієнта, пов’язане, передовсім, з небезпекою, яку він (пацієнт) являє для оточуючих, наприклад, напав на когось, або з сокирою носиться вулицями. А от ексгібіціоніста, який "безневинно" потрясає своїм причандаллям, направити ковтати нейролептики у "псіхушці" можна лиш з його власного бажання.

Тож, висновок напрошується сам собою: у випадку з ексгібіціоністами або з іншими, нехай, і більш небезпечними психопатами, не варто впадати у ступор: зчиняйте галас або хапайте дрючок, як донька пані Лариси, і рішуче йдіть у наступ. А ще краще — поєднати галас і дрючок.