Про дитячі життя, що не мали обірватися...
Про дитячі життя, що не мали обірватися...
10 березня 2006
Менше трьох тижнів прожив на світі Вітя Сап'янов. Саме стільки часу його маленьке тільце змогло боротися зі стафілококовою інфекцією. Боровся самотужки, бо батьки не знали, що дитина хвора, а ті, хто повинен би їм про це повідомити, тобто працівники Світловодської райлікарні, або самі не мали необхідної інформації, або приховували її. У той час, коли дитина повільно вмирала, десь на полиці припадали пилюкою висновки бактеріологічного дослідження, які вказували на те, що слід негайно починати лікування. У ніч на 15 вересня минулого року хвороба проявила себе, але щось робити уже було запізно - госпіталізація і наступні реанімаційні заходи життя хлопчику не врятували.
Історія, про яку газета розповіла в одному з жовтневих минулорічних номерів, мала страшне продовження - у пологовому відділенні Світловодської ЦРЛ за наступних три місяця від гнійно-запальних септичних захворювань, викликаних стафілококовою інфекцією, померли ще четверо малюків.Тоді й нагрянула комісія зі столиці у складі професора кафедри акушерства і гінекології Київського національного університету В. Лакатоша, асистента кафедри неонатології Київської медакадемії післядипломної освіти Т. Кончаловської і завідуючої бактеріологічною лабораторією Київської обласної санепідстанції І. Горбенко. У результаті відвідин комісія рекомендувала, зокрема, припинити роботу акушерського стаціонарного відділення, а за грубі порушення організації надання медичної допомоги вагітним і породіллям звільнити із займаної посади завідуючого акушерсько-гінекологічним відділенням Павла Задою. Що і було зроблено. Відсторонили від роботи і Сергія Задою, сина Павла Федоровича. (Нащадок завідуючого відділенням, до речі, приймав пологи у Сап'янової, принаймні так зазначається у відповідній документації. За словами жінки, присутність цього лікаря у пологовому залі обмежилася кількома хвилинами. Фактично за нього все зробили інші працівники медустанови. З приводу цього Сап'янови готують позов до суду).
То чому ж знадобився приїзд комісії з "верхів", коли і "низи" могли провести перевірку, виявити всі порушення і рекомендувати закрити відділення та внести кадрові зміни? А офіційне оприлюднення того факту, що у закладі вирує стафілокок, від якого уже померла дитина, хіба не мало вплинути на бажання мешканок міста і району народжувати саме тут? Замість цього, за словами Юрія Сап'янова, йому "перекрили" доступ до місцевих засобів масової інформації, а його виступ, який у присутності кореспондента "Народного слова" було записано у студії "41 каналу", так в ефір і не вийшов. Натомість виправдальним промовам Павла Задої світловодські ЗМІ надали чимало газетної площі й ефірного часу. Так, в одному з січневих номерів газети "Свет-Перспектива" вміщено відкритого листа під красномовним заголовком "Верните доктора" до головного лікаря Світловодської ЦРЛ Юрія Котенка. Хотілося б процитувати дещо з цього звернення. "Причиной для написания этого письма послужила информация об увольнении с занимаемой должности Павла Задои. Нам совершенно не безразличен этот факт, более того, многих он привел в полное недоумение и шоковое состояние. Может, Вы, Юрий Николаевич, проработав полгода руководителем ЦРБ, не рассмотрели в этом человеке Профессионала с большой буквы? Может вам не известен тот факт, что половина семей Светловодска молится на этого человека, как на Бога? …Вы, как руководитель, знаете, что в гинекологическом отделении Павел Федорович - самый востебованый врач, т.к. самый опытный и грамотный. …Мы знаем, что в отделении были неприятности (виділено мною. - Авт.), но проще простого винить во всем Задою… Уважаемый Юрий Николаевич! Не начинайте свою работу с ошибок, которых вам не простят женщины нашего города. Разберитесь объективно в сложившийся ситуации, наберитесь мужества защитить и поддержать высококлассного специалиста…" Ну що ж, з людьми, які поставили свої підписи під листом, а значить, поділяють викладені у ньому думки, у дечому можна погодитися. У пологовому відділенні дійсно були неприємності, а саме - за чотири останні місяці минулого року померло п'ятеро немовлят! Вітя Сап'янов був першим, кого вбили стафілококова інфекція і небажання декого з керівництва медзакладу "виносити сміття за поріг". У тому ж, що Юрій Котенко свого часу не "набрався мужності захистити та підтримати висококласного спеціаліста" і не зробив усе від нього залежне , аби допомогти Задої вибратися з "неприємностей", я сильно сумніваюсь. Бо пригадую нашу розмову з Юрієм Миколайовичем, під час якої він усіляко намагався уникати "гострих кутів" - стверджував, що у пологовому відділенні все гаразд і жодної вини медпрацівників у загибелі дитини Сап'янових немає. У протилежному його "нарешті переконали" столичні медики, які прибули тоді, коли на цвинтарі з'явилися ще чотири могилки. Що ж, на вашу думку, шановні підписанти відкритого листа, має робити головний лікар тепер? Продовжувати наполягати на своїй і Павла Задої позиціях? Утім, судячи з усього, і Задоя врахував "зміну курсу" керівника ЦРЛ та вніс певні корективи у побудову своєї лінії захисту. Якщо колись він вказував, що в основному винуватцями дитячих смертей є відсутність у відділенні гарячої води і замала площа приміщення, то тепер, згідно з його відповіддю на поставлене кореспондентом газети "Свет-Перспектива" запитання (у цьому засобі масової формації, окрім відкритого листа, було також надруковано інтерв'ю з екс-завідуючим пологовим відділенням), у всьому винна "проводимая руководством больницы политика", котра "не направлена на уменьшение показателей младенческой смертности, поскольку роддом продолжает финансироваться по остаточному принципу". Вже як наслідок цієї "політики" - проблеми з водою і недостатність кубатури. Себе ж Павло Задоя позиціонує як єдиного борця за покращення ситуації. Так, вказуючи на шляхи виходу з кризи, він повідомив представниці вже згаданої газети: "Необходимо как можно быстрее открыть в городе реконструированный роддом. В нем обновилось все: от электропроводки и системы отопления до водопровода и канализации. Организацию ремонта целиком и полностью считаю своей заслугой”. А на запитання: "Вините ли себя в чем-нибудь?" Павло Задоя відповів: "В акушерстве редкое явление, когда решение принимает один человек, консилиумы собирались регулярно.
Отсюда и ответственность одна на всех".
Можна погодитися і з деякими твердженнями Павла Задої. Дійсно, ситуація з фінансуванням галузі в цілому і Світловодської ЦРЛ зокрема далеко не ідеальна, й для того, аби якось зводити кінці з кінцями, медики часто мають докладати чималих зусиль. Але я дуже сумніваюсь, що до розряду таких позитивних зусиль слід зарахувати приховування від батьків заражених стафілококом немовлят інформації про це та ненадання дітям своєчасної допомоги! І відповідати за смерті новонароджених має не один він. У цьому Павло Федорович правий на сто відсотків.
Але повернімося до приїзду комісії з Києва. Аби у читача не склалося хибного уявлення про те, що розслідування обставин дитячих смертей хтось проводив на місці, а прибуття столичних світил стало лише апофеозом, повідомляю - візит цей став можливим лише завдяки зверненню Сап'янових до народного депутата Володимира Яворівського, який вніс відповідний запит. До цього про те, що у пологовому відділенні не все гаразд, на місцевому офіційному рівні було, як мовиться, ні гу-гу. Містом лише ширилися різноманітні чутки. Навіть висновок вже обласного судово-медичного бюро "виплив" лише після візиту київських медиків. Саме цей документ найкраще підтверджує неголословність наведених у цій і попередніх статтях "НС" тверджень про бездіяльність працівників керованого Павлом Задоєю відділення. То що ж мали зробити, але не зробили підлеглі Павла Федоровича і він сам? Згідно з Наказом Міністерства охорони здоров'я України №59, після одержання результатів мікробіологічного дослідження, які засвідчують зараження дитини стафілококом, пологове відділення зобов'язане: терміново повідомити про це місцеву санстанцію. Лікар-епідеміолог СЕС разом із завідуючим відділенням зобов'язаний провести розслідування для виявлення можливого джерела інфекції, шляхів та факторів її передачі, організувати і вжити заходів, спрямованих на попередження поширення захворювання. Лікар-неонатолог або завідуючий відділенням повинні були повідомити педіатрам дільничної служби про інфікування дитини, а ті, у свою чергу, госпіталізувати немовля у стаціонар. У випадку відмови від госпіталізації - призначити лікування амбулаторно. Дитині необхідно було призначити антибактеріальну терапію. Щодо можливих шляхів зараження, то джерело інфікування точно встановлено не було. Експерти лише припускають, що ним є мати. І останнє. "Смерть дитини Сап'янових, - зазначається у висновку обласного судмедбюро, - була умовно запобіжною при своєчасному лікуванні стафілококової інфекції". Про те, що малюки інфікувалися саме у пологовому відділенні і що мова йде про внутрілікарняний стафілокок, а значить, набагато "агресивніший" за свого занесеного ззовні "родича", нині не криючись заявляють і Котенко, і Задоя. Який їм сенс приховувати очевидне? Тоді ж, коли Сап'янови самотужки намагалися дізнатися правду і попередити майбутніх мам про небезпеку, яка чатувала на їхніх дітей, перед Юрієм та Наталею зачинялися всі двері. Потім завдяки народному депутатові нарешті всерйоз взялися за перевірку, але чотирьох маленьких мешканців району вже забрала смерть. Може, ці трагедії також були "умовно запобіжними"?
Сергій БОГОМІЛЬЧУК,
"Народне слово" №23
за 2 березня 2006 року.