У частині збереження «білого дому» для громади мер і спікер «закопали сокиру війни»

15 червня 2017

А міський голова, до того ж, коли до нього прийшли, типа, нові власники з "непристойною пропозицією", послав їх на "три веселі букви"… Не далі, як учора, в одній із соціальних мереж промайнула інформація, тривогою сповнена: ось-ось головна світловодська адмінбудівля на Героїв України,14 не буде належати міській територіальний громаді, бо перейде у приватну власність такій собі громадянці Шевченко — щодо цього у Державній реєстраційній службі начебто вже зареєстрована відповідна заява...

Коротенька передісторія… На листопад 2006 року ситуація на тоді вільному (не об’єднаному з ОКВП "Дніпро-Кіровоград") Світловодському міськводоканалі (СМВК) наближалася до колапсу: його працівникам місяцями не виплачувалась зарплата (через що вони були рішуче налаштовані все зупинити і страйкувати), а через величезні борги за спожитий цим комунальним підприємством струм, енергетики погрожували припинити його подачу і на всі насосні станції, і на очисні споруди (і це при тому, що раніше вже був повністю знеструмлений водоканальський офіс).

Тож сесія тодішнього депутатського корпусу (V скликання), яка зібралась 2 листопада (рік 2006-й) схвалила рішення про відкриття тодішнім (тоді крутим) "Східно-Європейський банк" (СЄБ) кредитної лінії для міськводоканалу на суму у два мільйона гривень. А заставою (гарантією) повернення цих двох "лимонів" (плюс 18,5% річних), рішенням обранців, і став наш "білий дім", тодішня вартість якого була оцінена у сім "лимонів".

Як і слідувало очікувати, борги ніхто не квапився повертати. І так тривало роками. П’ята депутатська каденція змінилися шостою. Вона у 2012 році своїм рішенням передала СМВК в управління ОКВП "Дніпро-Кіровоград" (майно-то міськводоканальське оцей ОКВП забрав собі, а от борги – оті 2 млн. – залишив Світловодську, хоча у момент прийняття вікопомного рішення обіцяв погасити). За цей час встиг "крякнути" (збанкрутувати) і "Східно-Європейський банк"…

Крякнути-то він крякнув, а от всі зобов’язання перед ним лишилися. От за одне з них, а саме за "білий дім", і вчепився арбітражний керуючий з Мін’юсту, який займався цінними паперами збанкрутілого СЄБ такий собі громадянин Шевченко. І сталося точнісінько, як у відомого сатирика Михайла Жванецького: "Хто що охороняє – той те й має" – у вересні 2015 року у Сумах було проведено аукціон, на якому одним із лотів і став наш рідненький "білий дім" зі стартовою ціною у 2,7 мільйона гривень. Не забули про фразу Жванецького? Так от, на цьому сумському аукціоні світловодський "білий дім", нагадуємо, оцінений у 2,7 млн. грн., було придбано за… 403 тисячі гривень… Нічого дивного, говорить Валентин Козярчук ("хто що охороняє – той те й має"), який припускає, що стараннями цього самого арбітражного керуючого Шевченка, аукціонні торги було понижено на 91 крок, тобто, стався вкрай рідкісний для аукціонів казус – зазвичай, кінцева ціна перевищує стартову. Тай це ще не все. Знаєте, хто став власником? А власником (точніше власницею) нашого рідненького "білого дому" стала Шевченко Галина Григорівна. Тотожність прізвищ, пояснюють виконкомівські юристи, полягає у тому, що оці Шевченки є ніким іншими, як… подружньою парою.

…Будуть посоромлені ті, хто закидає Козярчуку і його адміністрації звинувачення у бездіяльності в означеному напрямку – від самого початку його каденції робляться спроби запобігти ризику втрати містом свого майна. У цих спробах прислужилася одна зачіпка, яка юридично унеможливлює приватизацію адмінбудівлі на Героїв України,14. Цією зачіпкою стала наявність у її підвалах такого собі стратегічного пункту з елементами бомбосховища – ці приміщення призначені для керування містом в умовах надзвичайних ситуацій, як то – глобальні стихійні лиха або війна. Саме цим фактом оперував депутат міськради, юрист за фахом Ярослав Чаричанський, звертаючись до суду першої інстанції. І він (суд) таки визнав недійсним іпотечний договір поміж світловодським виконкомом і "Східно-Європейським" банком, укладений на підставі листопадового, 2006 року, рішення міськради – тобто, "білий дім" не можна було закладати.

Але і його ("білого дому") потенційні власники Шевченки, не "жуючи соплі", у свою чергу, подали на се судове рішення апеляцію до Кропивницького суду, який взяв і скасував рішення свого "молодшого колеги"… У гарячці цієї судової тяганини, говорить градоначальник, один з цих потенційних власників приходив до нього з лукавою пропозицією до міської влади взяти "білий дім" в оренду. Козярчук стверджує, що він цього потенційного власника у відповідь послав на "три веселі букви". Хоча, каже пан Валентин, у разі остаточного програшу, за громадою юридично закріплено право купівлі свого "білого дому" за ті ж самі 403 тисячі гривень.

…На сьогодні виконкомівські юристи вже направили до вищого (аніж, Апеляційний) суду у Києві касацію на ту шевченківську апеляцію. Але тут одна "заковика" – до розгляду касації рішення апеляційного суду не призупиняється. Тож, наразі у "білому домі" кипить робота над тим, як не втратити наш рідненький "білий дім". Ба, більше, ця робота об’єднала у єдиному пориві навіть таких запеклих опонентів, як міський голова і секретар міської ради (чому є свідченням наша світлина, датована 15 червням 2017 року). А значить, шанси на те, що місто збереже свій "білий дім" у своїй власності зростають.