А ось і українські кістки
А ось і українські кістки
1 травня 2017
Як розплідник якоїсь небезпечної інфекції для оточуючих вони не являють. Небезпека криється, завше, у моральній площині: якщо сучасники так ставитимуться до могил своїх предків, цілком вірогідно, що так само майбутні покоління ставитимуться до могил наших сучасників… Наша читачка, яка не забажала оприлюднення свого прізвища, нещодавно на адресу редакції надіслала світлини відтинку нагірнянського узбережжя Кременчуцького водосховища з письмовою "супроводилівкою"… Жінка стурбована передовсім тим, що кістки древнього тамтешнього кладовища "опадають" на берег з кручі, яка систематично розмивається водою, можуть вміщувати у собі якісь законсервовані небезпечні віруси. І їй би хотілося дізнатися, наскільки реальним є її неспокій через це…
Щоби, бодай, приблизно знати вік отих поховань, ми для початку звернулися до Сергія Гайдука, провідного методиста із збереження культурної спадщини Захарівського музею історії. За словами пана Сергія, з долею вірогідності можна припусти, що в тій місцині небіжчиків почали ховати ще у XVII столітті і припинили у середині минулого — перед самим утворенням нашого рукотворного моря.
Почувши такі часові орієнтири, в.о. начальника Управління Держпродспоживслужби (колишня санепідстанція) Тетяна Кривошея, до якої ми звернулися опісля Гайдука, засумнівалася, що останки, які пролежали у землі стільки часу, можуть нести яку-небудь вірусну небезпеку. Небезпека, підкреслила пані Тетяна, полягає у іншому — у зневажливому ставленні до цих самих останків.
І тут авторові цих рядків пригадались події річної давнини, пов’язані саме нагірнянськими захороненнями… У квітні 2016 року до села з тодішнього Кіровограду приїздив рабин Дан Заруба у супроводі спеціаліста дніпровського Українського інституту вивчення Голокосту "Ткума" Єгора Врадія і фахівця київського Національного музею народної архітектури і побуту Олександра Босого. Майже увесь день вони оглядали і переписували надгробки саме єврейських поховань (вміють юдеї проявляти турботу за своїх). Варто зауважити, що ці надгробки, якім не одна сотня років доволі пристойно збереглися — бо з граніту збудовані. Завдяки цьому, не менш добре збереглися і могили тамтешніх поляків та офіцерів такого собі Драґунського полку московітсько-царського війська, який був розквартирований у тамтешніх місцях.
На передньому плані: Олександр Босий, Дан Заруба, Єгор Врадій
…А де ж могили українців? Про це ваш кореспондент і запитав наступного дня у кабінеті голови Світловодської РДА Сергія Твердовського, де гості, разом із районним начальством, заявили про наміри утворити на місці названих поховань "Меморіал єдності", та висловив припущення, на яке, у знак згоди, науковець із Києва, погоджуюсь, захитав головою. Тож варто повторити це припущення з минулорічної публікації:
"Вчора ми бачили чимало добротних юдейських і католицьких надгробків. Були й православні. Але належать вони не українцям — драґунам-московітам. Натомість могил, що належать автохтонам-українцям, виявлено не було. Пояснюється це досить просто (з чим погодився і науковець Босий): євреї і поляки на цих теренах наживалися на праці українців, які, наче каторжани, "вкалували" на їхніх гранітних каменоломнях. А розквартировані тут же окупанти-московіти (драґунці) були готові у разі їхньої непокори проявити притаманну їм "воінскую доблєсть" — розстрілювати беззбройних та колоти багнетами жінок і діточок бунтівників. Тож, запитав журналіст, з усією пошаною до могил нацменшин та необхідністю їхнього належного догляду, може ж таки нам, українцям, треба відновити могили саме наших пращурів?".
…Отже, із значною долею вірогідності можна припустити, що оті самі кістки, які так наполохали мешканку Нагірного своєю вірусною небезпекою, і є останками рабів-українців. Ну не було у них можливостей гранітні могили своїм померлим споруджувати, — як їхні експлуататори своїм небіжчикам.
Юдейські надгробки, с. Нагірне
Що ж робить районна влада, щоби українці, на тлі такого стану могил своїх пращурів-співвітчизників, не скидалися на таких собі "іванів безрідних"? Про це ми й спитали нещодавно у того ж таки Сергія Твердовського… І намагається робити, і робить, відповів очільник РДА. Але ж треба враховувати, підкреслив він, що берегоукріплення є доволі вартісною роботою — один метр таких робіт коштує 10-11 тисяч гривень. Район таких робіт не здійснює — це компетенція і кошти Обласного природоохоронного фонду. Обов’язок району в цьому — привертати увагу Фонду до своїх проблем і готувати відповідну проектну-кошторисну документацію. І район, за словами Твердовського, цим регулярно займається. Так, у минулому році у прибережній смузі Андрусівки, протяжністю 280 метрів, де, також, кладовищенська круча підмивається морем, було проведено роботи з берегоукріплення. А чому не у Нагірному? Та тому, що в цьому селі, на відміну від Нагорного, змиття у воду загрожувало ще діючому кладовищу. Цьогоріч, підсумував пан Сергій, вже готова проектно-кошторисна документація на порятунок ще двох кілометрів як андрусівського, так і нагірнянського узбережних смуг. А от вибір, якому з цих узбереж приділити першочергової уваги — вирішують обласні природоохоронці.
А ще дехто в Нагорному стверджує, що функціонування у їхньому селі такого собі кемпінг-парку "Kryliv-City", врочисте відкриття якого відбулося 29 квітня, негативно позначиться на спокої як спочилих на тому кладовищі, так і живих… Там, де знаходиться "Крилів Сіті", в межах двох кілометрів немає жодних захоронень, і до житлових будинків відстань чималенька — рішуче спростував такі твердження начальник відділу культури і туризму Світловодської РДА Микола Середенко. На його переконання, наявність у селі кемпінгу лиш додасть туристичної привабливості Нагірному, пожвавить торгівлю, стане там поштовхом для розвитку "зеленого туризму". Також пан Микола спростував чутку, що у "Kryliv-City" розважатимуться і відпочиватимуть лиш приїжджі багатії і все буде платним, — парковка, спортмайданчики, доступ до води тощо будуть безкоштовні, за винятком попоїсти там.
Кемпінг-парк "Kryliv-City", с. Нагірне
"Між іншим, — додав він, — в межах Нагірного налічується п’ять турбаз і жодна не має закладів громадського харчування. А в "Kryliv-City" — є".
А те, що переважна більшість селян схвально сприйняла появу у їхньому селі цього центру відпочинку, засвідчило його відкриття — жодного сумного та невдоволеного обличчя, ані протестів, ані пікетів…
Втім, не про кемпінг ми — про кладовище, що "засіює" кістками прибережну смугу Нагірного. Тож, виходячи з того, про що йдеться вище, висновок: вони (кістки) якоїсь вірусної загрози не несуть. А їм (кісткам), у свою чергу, не несе жодної загрози "Kryliv-City". А от щодо морального аспекту, то грошей на берегоукріплення бракує, хоча, по мірі можливості щось таки робиться. Є сподівання, що вони (гроші) на двокілометрове берегоукріплення (і для Нагірного, також), про яке говорив очільник РДА, у цьому році таки знайдуться.