Цими днями міський краєзнавчий музей демонструє щонайменше три цікаві виставки.
Вже два роки, як відійшла у вічність Ольга Аболмасова, яка очолювала світловодський музей протягом тривалого часу. По собі вона залишилась у пам’яті не лише, як берегиня навколишніх артефактів, а і як майстриня декоративно-ужиткового мистецтва... Десятки її вишивань, інших доробок виставлені сьогодні в музеї, як данина світлої пам’яті цієї непересічної особистості.

19 січня православні християни відзначають Хрещення Господнє (або Богоявлення)
У Водохресний святвечір і в саме свято Водохрестя в православних храмах відбувається особливий чин – велике освячення води. Ця вода іменується водохресною і має особливі властивості. Свято встановлене в пам'ять про євангельську подію, коли 30-річний Ісус Христос хрестився від Іоанна Предтечі. Своїм водохрещенням у ріці Йордан Рятівник поклав початок Таїнству водохрещення – одному із семи головних церковних таїнств. У церковно-слов'янській традиції Водохрещення вважалося святом, по своїй важливості аналогічним Різдву.

Світловодський художник Анатолій Сіромаха каже, що береться до роботи, коли відчуває, що рука з пензлем перестає йому... належати.
Скільки пан Сіромаха себе пам’ятає, стільки малює картини. Та в останній час своє малярство назвати хоббі чи бодай захопленням у нього якось не повертається язик, бо ось уже рік, як він повністю „перейшов” на ікони. Всі його десять робіт, що він встиг намалювати, цими днями експонуються у міському краєзнавчому музеї... Провідними своїми наставниками та вчителями в цій справі митець вважає таких іконописців минулого, як Андрій Рубльов, Данило Чорний та Феофан Грек. Він малює копії як з їхніх творінь, так і щось своє. Особливо він пишається своєю іконою „Зворушення” („Умілєніє”), де Немовля-Ісус тулиться щічкою до своєї Матері. Тут, наголошує художник, йому нарешті вдалося передати через фарбу зображення металу і патини або, так званої, благородної іржі.

Надія Олександрівна та Василь Іванович Ткаченки – щасливе подружжя. Майже ровесники: Надії – 48, Василю – 49, разом вони вже 29 років. На початку їхнього сімейного життя сталася трагедія. Перші пологи Надії закінчилися народженням двох мертвих дітей. Шалений стрес переріс у безпліддя дружини. А вони так мріяли про велику родину…
Дотепер Надія та Василь вважають, що пильна безкорислива увага лікаря Павла Федоровича Задої та віра в Бога допомогли їм через 12 років стати батьками здорового хлопчика, а ще через 2 роки – дівчинки. Зараз сину Васі вже 15 років, а донечці Юлі – 13. У 1999 році родина придбала великий недобудований будинок №98-а по вулиці Українській. Давня мрія про десятьох дітей почала вимальовуватися, але два кесаревих розтини під час пологів далися взнаки. Отже, вирішили більше не ризикувати здоров'ям дружини і мами.

Виставка з такою назвою відкрилася в міському краєзнавчому музеї напередодні свята Покрови Пресвятої Богородиці та Дня козацької слави.
В Україні свято Покрови Пресвятої Богородиці набуло особливого статусу. З незапам'ятних часів переказували, що Божа Мати обрала наш край як свій уділ, взяла його під свою високу опіку. Безумовне заступництво Богородиці відчувало українське козацтво. На Запорізькій Січі стояв Покровський храм із чудотворною іконою Покрови Божої Матері.

Нещодавно фонди міського краєзнавчого музею поповнилися унікальним виданням – книгою Антоніни Гармаш-Литвин "Голос утопленого села". Її подарував нам київський краєзнавець Петро Миколайович Панченко, який відвідав наше місто, щоб взяти участь у роботі конференції. Цей захід для студентської молоді, присвячений 50-ій річниці перекриття русла Дніпра, відбувся 5 жовтня у центральній міській бібліотеці.
Авторка книги родом із села Старе Іркліївського району Полтавської області, що нині знаходиться на дні Кременчуцького водосховища. До книги ввійшли казки і легенди, почуті авторкою у дитинстві і записані вже в зрілому віці. Вони і стали символічним пам'ятником утопленому селу.

На початку ХХ-го століття землі нинішньої Світловодщини були розпорошені поміж кількома адміністративними одиницями Херсонської губернії. Це масштабне (367 верст зі сходу на захід, 271 верста з півночі на південь) територіальне утворення Російської імперії станом на 1 січня 1914 року мало загальну площу 6 470 360 десятин (або 62,2 тис. кв. верст). Маючи спільні межі із 6-ма губерніями (Полтавською, Київською та Подільською – на півночі, Катеринославською – на сході, Таврійською – на південному сході, Бесарабською – на заході) та вихід до Чорного моря, Херсонщина займала вигідне економіко-географічне становище. До того ж, на її території розташувалися провідні підприємства суднобудівної та машинобудівельної галузей – заводи "Наваль" та "Руссуд" (м.Миколаїв), Одеські залізничні майстерні, завод Ельворті (м.Єлисаветград). Аграрний сектор характеризувався великою кількістю латифундій з широким використанням найманої праці.

Свастика це не „видумка” Гітлера. А пра-пра-праукраїнський символ
Завдяки старанням невтомного директора міського краєзнавчого музею Віктора Сергєєва, в його стінах наразі експонується надто цікава виставка тутешнього історика і географа Андрія Бутка. Її експонати, а це різні історичні артефакти, які він „відібрав” у землі на теренах Світловодщини, мимоволі змушують замислитись відвідувачів про витоки і становлення сучасної української нації. Що, власне, і прислужилося слушним приводом поговорити про це з Бутком.

Наприкінці літа в одній з відомих художніх галерей м. Києва відкрилася виставка живописних робіт нашого земляка Петра Кодьєва, присвячена 110-ій річниці з дня його народження. У фондах міського краєзнавчого музею теж зберігаються дві роботи відомого художника – картина «Босоноге дитинство» та ескіз до картини «Повернення Шевченка із заслання». Тож у другій декаді вересня відвідувачі музею зможуть оглянути невелику виставку, на якій будуть представлені і вже названі картини художника, і матеріали, що розповідають про його життєвий та творчий шлях.
Влітку вже такого далекого 1899 року в родині Кодьєвих у містечку Новогеоргіївську народився хлопчик. Сім’я дуже бідувала, тож коли Петрик підріс, школа була для нього тільки мрією. Що вже й казати про те, щоб вчитися малюванню, до якого у хлопчика був великий хист. З одинадцяти років довелося працювати на цегляному заводі, вісімнадцятирічним юнаком зустрів П.Кодьєв Жовтневу революцію, став одним із перших комсомольців краю. У складі кавалерійського полку особливого призначення пройшов горнило громадянської війни. «Назустріч шквальним ураганам я йшов, крізь млу ночей, вогонь і дим, я йшов, рідню лишивши рано... я точно знав, що шлях мій буде хвилястий, тернистий і важкий...» – писав Петро Кодьєв, згадуючи початок свого життєвого шляху.

Серед низки культурно-мистецьких заходів, що проводитимуться у місті до Дня незалежності нашої держави, заслуговує на увагу виставка живописних робіт відомих місцевих художників Людмили Попруженко і Михайла Углікова. Ця виставка експонується у міському краєзнавчому музеї і має назву "Люблю тебе, мій рідний краю!".
Ім'я Михайла Углікова вже відоме численним відвідувачам музею, адже це біля його картини, на якій зображена Воскресенська церква м. Новогеоргіївська, подовгу зупиняються і світловодці, і гості міста. А цього разу відвідувачі музею зможуть оглянути пейзажі, створені талановитим майстром.