22 червня – День скорботи і пам'яті
22 червня 2010 року виповнюється 69 років з дня початку Великої Вітчизняної війни – найтрагічнішої війни в історії цивілізації.Велика Вітчизняна війна з її героїзмом і трагізмом, поразками і перемогами – це наша історія, історія наших співвітчизників: синів і дочок матері – Вітчизни, українського народу, які стали жертвами гітлерівського фашизму.
Пам'ять про жертви війни, пам'ять про ратний подвиг народу, пам'ять про минуле зобов'язує нас, щоб стояли Обеліски та Храми в честь воїнів, які поклали своє життя за волю і честь Батьківщини.
Сьогодні поруч з нами живуть ветерани війни, їм пощастило залишитись живими, але ветеранські лави рідшають з кожним днем. Тому турбота про них, постійна увага про їх потреби і запити – святий обов'язок – справа честі держави і суспільства вцілому. Слава всім, хто дожив до сьогоднішнього дня, хто бореться в ім'я побудови і процвітання України.
Святий обов'язок нашої пам'яті заповіт предків – передати майбутнім поколінням всю правду про війну, її переможців, боронити рідну землю, так рясно политу кров'ю її захисників.
Схиляємо голови перед подвигами наших батьків і дідів, тих, хто в кривавій боротьбі відстоювали честь і свободу України. Вічна пам'ять в роки великого лихоліття. Слава всім, хто дожив до сьогоднішнього дня, хто бореться і перемагає в ім'я України.
Шановні світловодці, ветерани війни. Сьогодні ми схиляємо голови перед святою пам'яттю тих 69 років, полеглих, одночасно віддаючи шану живим учасникам тепер уже далекої війни, які своїм ратним подвигом, самовідданою працею забезпечили Велику Перемогу.
22 червня навіки залишаться в нашій пам'яті як День Великої Скорботи...
Григорій ГУБСЬКИЙ,
голова комітету інвалідів Великої Вітчизняної війни.
Святий обов'язок нашої пам'яті заповіт предків – передати майбутнім поколінням всю правду про війну, її переможців, боронити рідну землю, так рясно политу кров'ю її захисників.
Схиляємо голови перед подвигами наших батьків і дідів, тих, хто в кривавій боротьбі відстоювали честь і свободу України. Вічна пам'ять в роки великого лихоліття. Слава всім, хто дожив до сьогоднішнього дня, хто бореться і перемагає в ім'я України.
Шановні світловодці, ветерани війни. Сьогодні ми схиляємо голови перед святою пам'яттю тих 69 років, полеглих, одночасно віддаючи шану живим учасникам тепер уже далекої війни, які своїм ратним подвигом, самовідданою працею забезпечили Велику Перемогу.
22 червня навіки залишаться в нашій пам'яті як День Великої Скорботи...
Григорій ГУБСЬКИЙ,
голова комітету інвалідів Великої Вітчизняної війни.
