Найбільш вразливими були діти до 17 років – 290 випадків (79,0%), а серед них переважали діти шкільного віку в період процесу навчання. Пік ураженості приходився на січень, квітень та вересень місяці – 55,2%. Нажаль мали місця і випадки завізного педикульозу в обласні лікувальні заклади – 27 проти 25 (Добровеличківський, Новгородківський, Новоархангельський – 3, Компаніївський, Кіровоградський, Новомиргородський, Маловисківський райони по 2 випадки). Окрім цього відмічались поодинокі завізні випадки за межі області (Дніпропетровська, Львівська) з .м. Кропивницького та Олександрії.

На території України в 2015 році було зареєстровано 16270 випадків педикульозу, що становить 35,96 випадків на 100 тис. населення (в Кіровоградській області 2015 рік – 54,0 випадків на 100 тис. населення; за 10 місяців 2016р. – 37,69).

Актуальність педикульозу пояснюється тим, що цією хворобою може бути вражений кожний, незалежно від соціального становища. Ураження педикульозом відбувається при безпосередньому контакті з завошивленими особами, здебільшого волоссям, при користуванні спільними речами – одягом, білизною, головними уборами, гребінцями, щітками для волосся тощо. Людина може бути уражена педикульозом в громадському транспорті, магазині, по місцю навчання чи роботи. Сприяють розмноженню вошей скупченість населення та не виконання правил особистої гігієни.

Воші людини – це специфічні паразити, які проводять все своє життя на людині та харчуються її кров’ю, вони являються переносниками збудників особливо небезпечних інфекцій – висипного тифу, волинської гарячки та зворотного тифу, тому профілактика педикульозу та боротьба з ним має велике протиепідемічне значення.

Симптомами ураження педикульозом є свербіж волосистої частини голови, який виникає внаслідок подразнення секретом, який виділяють воші в місці укусу під час кровосмоктання. Людина розчісує сверблячу ділянку шкіри та втирає в ранку екскременти воші, в яких можуть міститись рикетсії. Так збудники інфекційних хвороб потрапляють в кров людини, інфікуючи її.

Появу вошей слід попереджувати. Для цього необхідно суворо дотримуватись правил особистої гігієни, проводити систематичне прибирання приміщень, утримувати в чистоті предмети побуту та меблі. Батьки повинні слідкувати за дотриманням дітьми правил особистої гігієни та регулярно оглядати волосся дитини.

Якщо, не зважаючи на заходи особистої гігієни, воші та гниди все-таки з’явились, їх необхідно знищувати. Боротьба з вошивістю зводиться не тільки до знищення вошей на тілі людини, але й на одязі, постільних речах та в приміщеннях. Дезінсекційні заходи по боротьбі з вошами включають механічний, фізичний та хімічний методи боротьби.

На сьогодні через аптечну мережу реалізується широкий асортимент препаратів, за допомогою яких можна позбутися цих паразитів. Це “Локодин”, “Локодин марки К”, “Лавінал”, “Медікер”, “Параніт”, “Пара Плюс”, “Емульсія безилбензоату 20%” та ряд інших препаратів. При виборі протипедикульозних препаратів необхідно звертати увагу на вимоги інструкцій з їх застосування щодо виду педикульозу, вікової категорії тощо.

Для деяких завошивлених осіб використання педикулоцидів не рекомендовано, наприклад, для дітей молодших 5-ти років, вагітних жінок та тих, які мають немовлят на грудному вигодовуванні, осіб з алергічними захворюваннями. Для цих завошивлених осіб рекомендовано використання механічного методу, тобто миття тіла, вичісування вошей густим гребенем, стрижка та гоління. Волосся збирається на папір і спалюється.

Після використання протипедикульозних препаратів гниди у своїй більшості або всі повністю є нежиттєздатними. Проте, важко провести повну диференціацію живих гнид вошей та тих, що загинули. Тому після протипедикульозної обробки необхідно провести видалення їх механічним шляхом. Для полегшення їх видалення волосся змочують розведеним 5-10% столовим оцтом, зав'язують поліетиленовою хусткою і рушником, витримують 30 хвилин, полощуть у проточній воді, після чого вичісують густим гребенем загиблих вошей та їх яйця “гниди”.

Оскільки головні воші можуть знаходитись не тільки на волосяній частині голови, але й на інших частинах тіла, необхідно провести повне миття тіла, бажано з використанням мийних засобів (наприклад, шампуню), що мають протипедикульозні властивості.

Із фізичних методів обробки використовують чищення речей, обробку високою температурою. Гнида має щільну оболонку, яка захищає її від впливу різноманітних несприятливих факторів зовнішнього середовища, тому прання білизни без кип’ятіння не звільняє її від гнид, які залишаються живими. Завошивлену білизну необхідно кип’ятити у 2 % розчині кальцинованої соди впродовж 15 хвилин з моменту закипання, прасувати з обох боків, звертаючи особливу увагу на шви, збірки та зморшки. Для обробки одягу та постільних речей застосовують переважно камерну дезінсекцію, яку проводять дезінфекційні підрозділи закладів державної санітарно-епідеміологічної служби.

При виявленні педикульозу раджу звернутись за консультацією та допомогою до лікувально-профілактичних закладів.