Середа, 25 січня 2017
Люди

Віктор Кіяшкін — до Збройних Сил України — за покликом серця Новина з фото

Віктор Кіяшкін — до Збройних Сил України — за покликом серця
Віктору Петровичу Кіяшкіну у вересні виповнилось 56 років, та це не завадило йому вступити до лав Збройних Сил України на військову службу за контрактом і пройти відбір до одного з підрозділів Сил Спеціальних Операцій.
— До Світловодського ОМВК я звернувся з проханням призвати мене добровольцем у військову частину де проходив службу офіцером мій син. Розуміючи, що мене через вік можуть не зарахувати до бойового підрозділу, тому я просився, щоб взяли хоча б у підрозділи забезпечення. У військкоматі з розумінням поставились до мого прохання і запропонували військову службу за контрактом на посаді кухаря. Після медичного огляду і психологічного відбору мене направили на курси військових кухарів — розповів військовослужбовець.


На навчання Віктор Петрович поїхав до 184-го навчального центру, де готували військових кухарів. Чоловік побоювався, що через поважний вік його там не приймуть. Та завдяки добрій фізичній підготовці, він був зарахований і почався інтенсивний вишкіл. Спочатку курсанти пройшли загальну підготовку. В основному акцент ставився на вогневих вправах і тактиці. Лиш тільки після цього почалось навчання за спеціальністю. Знання отримані в аудиторіях одразу закріплювались на практиці. Спочатку готували для курсантів і офіцерів навчального центру. Потім направили на практику до Академії Сухопутних військ.

— До цього нас возили на ознайомлення з кухнею міжнародного миротворчого центру де харчуються військовослужбовці Збройних Сил США, Великобританії, Канади і на моє здивування майбутніх офіцерів Збройних Сил України годують не гірше. В раціоні є різноманітні молочні продути (йогурти, кефір), широких вибір перших і других страв. На нас була велика відповідальність, оскільки приготування страв трималося під жорстким контролем. Та ми справлялись з поставленими задачами, працюючи на рівні з місцевими кухарями. Під час занять нам пояснювали, що поступово у всіх підрозділах буде запроваджена система харчування як в академії, і в планах командування відмовитись від послуг цивільних кухарів. Тому, в першу чергу, нас вчили готувати корисну і смачну їжу — зазначив наш земляк.


Після складання іспитів почався розподіл по військовим частинам. Віктору Петровичу, як одному з найкращих курсантів, пропонували місце в різних підрозділах. Та він обрав частину Сил Спеціальних Операцій. Полковники, які проводили розподіл зі скептицизмом поставились до його рішення, оскільки військовослужбовець мав пройти психологічний відбір і здати всі фізичні нормативи (правду кажучи, не вся молодь здатна їх скласти, адже тільки на перекладині потрібно підтягнутись не менше 15 разів). На те, як буде наш земляк здавати іспит, прийшов подивитись увесь курс. І, на подив усіх присутніх, Віктор Петрович склав фізо.

— Після залагодження ми вирушили в зону проведення антитерористичної операції. Не зважаючи на польові умови командування вимагало, щоб у наших бійців їжа була вчасно. Та й ми самі старались, щоб у хлопців завжди був гарячи суп чи борщ. У підвалі одного з будинків ми організували справжню їдальню (з підручних матеріалів зробили столи і лави). Продуктами нас забезпечують добре – тож наші хлопці завжди нагодовані – розповів Кіяшкін.


Не зважаючи на свій вік, Віктор Петрович, за власним бажанням, воював і на першій лінії на рівні з молодими. У складі груп він виконував бойові завдання командування. Зі зрозумілих причин боєць не розповідав про подробиці та все ж про один з епізодів він пригадав:

— Ми сиділи і відпочивали після чергового завдання. Над нами з’явився ворожий "безпілотник". Мій бойовий товариш відкрив по ньому вогонь. Збити ворожу машину не вдалось і через декілька секунд почувся пронизливий свист міни. Смертоносна машинка вибухнула біля укриття і нас привалило. Та через добре укріплені позиції і гарний вишкіл ніхто з наших бійців не загинув і навіть не був поранений. Ми відбулись величезними синцями і подряпинами.


Ми ще довго говорили. Військовослужбовець розповідав про службу і про плани на майбутнє, яких у нього чимало. Я зрозумів, що Віктор Петрович пішов до Збройних Сил за покликом серця і дасть фори не одному молодому військовому.

Сергій Коваленко,
офіцер Світловодсько-Онуфріївського військкомату
Віктор Кіяшкін — до Збройних Сил України — за покликом серця
Віктор Кіяшкін — до Збройних Сил України — за покликом серця
Віктор Кіяшкін — до Збройних Сил України — за покликом серця





Для того, щоб залишити коментар, увійдіть на сайт через свій профіль у одній з соціальних мереж:


Інформація
Відвідувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі до цієї публікації.

Top