Вчені всього світу працюють над проблемою лікування онкологічної патології, але ефективного методу, який би вилікував таких хворих, до сих пір не знайдено. На сьогодні запропоновано чимало методів лікування онкологічних захворювань: хірургічне втручання, променева терапія, хіміотерапія, гормонотерапія, кріодеструкція, лазерна терапія тощо. Але жоден метод не дає гарантії того, що дану хворобу буде вилікувано.

Причин виникнення захворювання на рак багато: як екзогенних, так і ендогенних. Наприклад, передумовою багатьох онкозахворювань являється паразитування в організмі кишкової трематоди. При розмноженні трематоди в печінці утворюється ортофосфотирозин – карценогенний фактор, який стимулює переростання нормальної клітини в злоякісну, тобто омолодження її, після чого вона починає ділитися навпіл каріокінетичним методом, втрачає міжклітинний зв'язок, проростає в судини і розноситься по всьому організму. І там, де ця клітина зупинилася, виникає метастаз – новий осередок захворювання.



Американськими клініцистами встановлено, що на нашій планеті на даний час відомо 900 тисяч видів паразитів, і кожна друга людина є носієм прихованої інфекції. Найбільш вразливими до цих паразитів є діти. Зараження деякими паразитами відбувається внутріутробно, оскільки простіші бактерії, віруси, кандіди і, навіть, личинки деяких гельмінтів можуть проникати через плаценту з током крові, а також під час пологів через родові шляхи.

У віці 1,5-3 років інфікованість дітей гельмінтами може досягати 80%. За оцінками фахівців-паразитологів, 8 із 10 дошкільнят заражені тим чи іншим видом глистів. Причому симптоматика зараження проявляється тільки в кожного третього. Це означає, що в більшості випадків зараження протікає у скритій формі.

Паразитарні хвороби є причиною затримки розумового і фізичного розвитку дітей, знижують працездатність дорослого населення, викликають алергізацію організму, є пусковим стимулом онкологічних захворювань.

Наведемо приклад:

Роль інфекційних та паразитарних агентів у виникненні раку (дані ВОЗ, Женева, 1990 р.):

- рак шлунку 996 тис. осіб – 55% паразит. етіології
- рак печінки 527 тис. осіб – 82% паразит. етіології
- рак легень 1020 тис. осіб – 90% паразит. етіології
- рак матки 500 тис. осіб – 100% шистосоми
- рак січового міхура 200 тис. осіб – 100% шистосоми
- жовчовивідні шляхи і жовчний міхур 10,053 тис. осіб – 90% опісторхоз.

Статистика вражає!

На даний час немає можливості діагностувати гельмінтоз через відсутність реальної діагностичної бази. Ми досліджуємо кал на яйцеглисти, достовірність чого за умови високої кваліфікації лаборанта складає 10-20%, а такі гельмінти, як тріхінела, взагалі не утворюють яйце глиста – виявити їх наявність в організмі через примітивні лабораторні дослідження неможливо.

Лікар-біолог з Канади Хільда Кларк у 1989 році зуміла довести, що в окремих видах родинок знаходяться личинки трихінели, яка паратизує в тонкому кишковику. Це паразит, який має розміри до 6-8 мм в довжину. При оплодотворенні самка викидає в просвіт кишковика понад 15 тисяч живих личинок, які відразу ж проникають в слизову оболонку тонкого кишковика, потрапляють в лімфатичні та кровоносні судини і розносяться по всьому організму, проходять подальший період розвитку і причиняють значну шкоду організму. Знаходячись в судинах, вони травмують їх зсередини, оскільки пожирають фізколоїдний кремній, від якого залежить еластичність судин і яким багаті м?язи гладкої мускулатури судин.

З віком у людини цих паразитів накопичується все більше. На шкіряних покровах з’являються нові й нові придбані протягом життя родинки, невуси. Але ми не завжди показуємо ці новоутворення лікарям.

Так, довгий час в медицині, а звідси і серед людей, існувало хибне твердження, що родинок чіпати не можна. Таке твердження має обґрунтування: видалення пігментного новоутворення закінчувалося трагічно – люди помирають і після випадкової травми, або ж при видаленні подібного новоутворення тоді, коли воно дало метастази. Довгий час у медицині існував такий підхід ”динамічного нагляду”. На жаль, багато лікарів дотримуються ”динамічного нагляду” і сьогодні. А втручаються – видаляють новоутворення тоді, коли воно травмоване самим хворим випадково або це новоутворення почало кровоточити само, чи тоді, коли спостерігається бурний ріст новоутворення, а це – перші ознаки того, що воно вже дало метастази і цій людині ніяка офіційна медицина не допоможе.

Сьогодні спостерігаємо неуклінне зростання захворюваності на злоякісні пухлини. Науково доведено, що дія сонячних променів (зокрема ультрафіолетового спектру) на пігментне новоутворення викликає переродження пігментного невуса в злоякісну пухлину. Всесвітня Організація Охорони Здоров’я наводить дані, згідно яких, у зв’язку зі зменшенням озонового шару Землі на 10 відсотків, можна чекати, що кожного року кількість хворих на меланому буде збільшуватись на 4500 людей. За умови правильного лікування на ранній стадії це захворювання у 95% випадків виліковується. На пізніх запущених стадіях, коли з’являються метастази, лікування значно ускладнюється. Ця пухлина повністю не піддається ні хіміотерапії, ані променевій терапії, ані антибіотикотерапії.

Із існуючих методів лікування самими перспективними вважаються кріотерапія, біотерапія та імунотерапія (вакцин від меланоми не існує). За клінічними ознаками на ранній стадії меланому від невуса-родинки відрізнити складно. На більш пізній стадії можна помітити, що пігментна пляма при меланомі має неправильну форму. Розміри можуть бути різні: від розмірів макового зерна до 5-6 мм і більше. Це – пласке, не випукле з нерівномірним забарвленням утворення, з ділянками темно-коричневого, коричневого, світло-коричневого кольорів, може бути чорного кольору з наявністю ”полюсів”. Місце розташування таких новоутворень може бути різним, але улюбленим місцем розташування цієї патології вважається голова та шия. За статистичними даними, понад 80% таких новоутворень знаходяться в цій області. Вважається, що основним фактором травмування родинок на голові та шиї є гоління в чоловіків. Мабуть, через це чоловіки на 25% частіше хворіють на злоякісні пухлини, викликані травмуванням родинок, аніж жінки. Після, здавалося б, незначного травмування родинки під час гоління спочатку жодних скарг немає: рана після травми заживає, а десь через місяць у людини на фоні здоров’я з’являється субфібрильна температура (37-37,2?С). Самопочуття починає турбувати, хворий бігає по лікарях, фахівці виписують антибіотики широкого спектру дії, сульфаніламіди, фізіопроцедури – нічого не допомагає. Спочатку ані рентген, ані УЗІ нічого не показують.

Стан здоров’я погіршується, метастази в життєво важливих органах проявляють себе. На розтині встановлюється: бура пухлина вражає все: головний мозок, легені, підшлункову залозу, залози внутрішньої секреції, печінку, нирки, шлунково-кишковий тракт і все інше. Зазначимо ще й те, що певні види невусів дають не тільки 3 форми меланоми (повзуча форма, вузлова форма, генералізована форма), а й інші форми раку: а)базальноклітинний рак; б) плоскоклітинний неороговіваючий рак; в) плоскоклітинний ороговіваючий рак; г) тріхобазаліому.

Шановні громадяни, шановні колеги медпрацівники!

До чого веде патологічний стан шкіри – родинки, сьогодні вже відомо. Наше завдання, як казав у свій час великий хірург Микола Іванович Пірогов, ”упередити тяжкий недуг”. Уданому випадку попередити переродження облігатного невуса в злоякісне новоутворення – наше завдання №1. Єдина стратегія боротьби із злоякісною пухлиною, у тому числі і меланомою, – якісна профілактика. А для цього потрібно частіше дивитися на себе, перевіряти шкіру і не боятися профілактичного огляду у дерматолога, онколога, і своєчасного правильного втручання фахівця. У такому ставленні до себе –запорука успіху. Тобто, знешкодити цей невус – наша мета. Виявити і знешкодити. Методів ефективного втручання на сьогодні достатньо. До таких методів слід віднести і кріодеструктивний метод, альтернативи якому на сьогодні немає.

Протягом останніх двох десятиліть кріодеструктивний метод лікування широко застосовується в генікології, нейрохірургії, офтальмології, торкальній хірургії. Перевага кріодиструктивного методу над традиційними методами заключається в наступному. У першу чергу, цей метод дозволяє зруйнувати заданий об’єм патологічної тканини як на поверхні тіла, так і в будь-якому внутрішньому органі.

Кріодеструктивний метод в стоматології можна застосовувати при пародонтозі, гіпертрофічних гінгівітах, папілітах, епулісах, перікоронорітах, пульпітах, для видалення ретеційних кіст, слизової оболонки, видавлення "ранулі", лікування лейкоплакії, еозинофільної гранульоми, слизової оболонки ротової порожнини, видалення судинних новоутворень.

Доступ здійснюється з мінімальними травмами, безболісно, без кровотечі під час оперативного втручання. Оперовану поверхню після кріодеструкції заживляють без грубих рубців. Післяопераційний період проходить без ускладнень. Метод дозволяє проводити багато оперативних втручань в амбулаторній клінічній практиці.

Протипоказань кріодиструктивному методу просто немає!

Запрошуємо на консультації. Наша адреса: вул. Суворова, 4 (стоматологічний комплекс). Телефон для довідок: 097 911 80 42.

Руслан Петренко, кандидат медичних наук,
Володимир Петренко, лікар вищої категорії