Вся ця нісенітниця міститься у зверненні до міського голови і приписується мені особисто – Тетяні Дроздовій, в.о. редактора газети "Світловодськ вечірній".

Відчуваєте запах нафталіну у формулюванні звинувачень? Складається враження, що ми повернулися у початок минулого століття, коли в люди вийшло чимало "шарикових"…

Але пише все це ще не старий військовий пенсіонер, а "озвучує" молодий безробітний, які не читають і не передплачують газету "Світловодськ вечірній". Цей висновок я роблю з того, що жодного підтвердження звинувачень вони не привели. Та їх (підтверджень) і бути не може. Адже ТОП-темою у "Вечірці" протягом останнього року є благодійні акції на підтримку воїнів АТО та біженців зі сходу України, волонтерський рух, численні наради з цього ж приводу, оргкомітети тощо.

Ті люди, які поспішили підписати лист, на мою думку, дуже помилилися, бо не зважили на справжні (таємні) мрії авторів і їх натхненників. А вони цілком прагматичні.

Один хоче стати редактором газети "Світловодськ вечірній", бо понад рік вважає себе журналістом, хоч і припускається двох десятків помилок у кожному дописі. Це – неважливо, головне – він патріот! Присвоїв собі це звання сам разом з двома десятками однодумців і не бере до уваги, що переважна більшість мешканців Світловодська – справжні патріоти України.

Другий має бажання створити альтернативні ЗМІ, не розуміючи, що ключове слово у цій абревіатурі – "масової". Чи будуть маси переглядати відео, у якому головний герой – він сам – безробітний невдаха, а довгі сюжети – суцільні звинувачення працюючих людей? Правильна відповідь – ні.

Третій – натхненник – хоче стати міським головою. А для цього, сидить у міськвиконкомі, підписує рішення, а потім іде до свого "фан-клубу" і критикує владу, частиною якої є він сам. Сподівається таким чином просунутися у мерське крісло.

Четвертий персонаж (теж натхненник акції проти мене), навіть не здобув виборчого права, бо не став громадянином України, залишив російський паспорт про всяк випадок... Проте, це не заважає йому чимало часу "крутитися" навколо влади, повчати всіх чиновників, як їм треба жити і працювати, і оголошувати себе найбільшим патріотом України.

Об’єднує цих людей, на мою думку, хворобливе ставлення до власного Я і негативне – до мене особисто. Заважаю, тим чи іншим чином.

Доводити їм, що я теж патріот свого міста і України в цілому, не маю ніякого бажання. Постійні читачі газети "Світловодськ вечірній", створення якої ми з Віктором Чепурним ініціювали далекого 1991 року (більшість з моїх опонентів тоді під стіл пішки ходили) пам’ятають, що саме наше видання було центром патріотичного руху на Світловодщині. Такою ж газета і залишається наразі. Разом з працелюбним і професійним колективом (серед якого 3 журналіста дадуть 100 очок фори решті світловодських колег, тож дефіциту кадрів у "Вечірки" немає!) ми продовжуємо традиції газети, які з відомих причин були дещо втрачені. За 11 місяців моєї роботи на посаді в.о. редактора, газета стала змістовнішою, цікавішою, різноплановою, доступною для всіх, хто до нас звертається. Цього не помічають лише недоброзичливці. Бажаючих переконатися у цьому запрошую до редакції переглянути підшивки газет.

Інтернет-видання "Світловодськ", що створили ми з моїм сином Богданом майже 10 років тому – теж займається популяризацію рідного міста в країні і далеко за її межами. Видання відвідує по 2-3 тисячі людей щодня. Нам довіряють люди і звертаються за допомогою. Ми закликаємо наших читачів відгукнутися на чужий біль і, зрозуміло, першими направляємо свою допомогу. Але кричати про це ми не будемо ніколи. Головне, що результати, як правило, хороші і люди нам дякують.

Перегляньте близько сотні матеріалів у розділі "Допомога військовим"! Розміщення цієї інформації ми вважаємо важливою роботою для нас – журналістів. Хтось з наших опонентів зробив більше?

Запевняю, справжніх волонтерів я ціную і поважаю, маю з ними добрі стосунки. Схиляю голову перед тими, хто, ризикуючи власним життям, десятки разів доставляли найнеобхідніше на фронт. Вважаю нормальним, що прізвищ більшості благодійників ми не знаємо. Вони від щирого серця, мовчки роблять важливу справу, підтримуючи наших захисників і не прагнуть визнання, не змагаються з іншими.

Насамкінець додам: я виконую свою роботу сумлінно, працюю щоденно, без вихідних, ділову репутацію маю добру, тож зіпсувати її новоявленим ура-патріотам не вдасться. Справжній патріотизм не кричить.

P.S. Навмисно не називаю жодного прізвища. Не тому, що не відповідаю за свої слова. Не хочу робити рекламу людям з вельми сумнівною репутацією і дивним ставленням до моральних цінностей. Сьогодні він твій друг, який, щиро дякуючи, на повну, користується твоїми послугами, а завтра – ворог, бо не сподобався йому натяк у твоїй коротенькій інформації. Аж занадто багато прочитав між рядків, вибухнув гнівом і... спалився. Персонажів з таким життєвим кредо я толерантно називаю ненадійними... Тож і мати будь-яку справу з ними надалі не буду.

P.P.S. Приношу свої вибачення справжнім патріотам України – переважній більшості мешканців Світловодська, які мимоволі стали свідками цього скандалу.