Капітан запасу Фоменко: "Хоч перед смертю хотів постріляти!"
З проханням надрукувати "Оду на смерть диктатора Росії та ката України Путіна" звернувся до нашого видання Анатолій Андрійович Фоменко. Вірші нам видалися аж занадто радикальними, а їх автор — дуже цікавою людиною.
Анатолію Андрійовичу виповнилося 77 років, багатьох друзів і однолітків вже немає серед живих, а він почувається добре, бадьорий, енергійний і виглядає значно молодше, ніж у паспорті записано. Живе разом з дружиною на вулиці Вільній і мріє потрапити на фронт, в зону АТО.
Анатолій Андрійович пригадує, як вчився у Харківському автодорожньому інституті, служив у лавах збройних сил на Камчатці, працював у Тюменській області головним інженером, потім директором автотранспортної контори, а повернувшись до Світловодська, знайшов себе на посаді головного інженера Придніпровського ремонтно-будівельного управління.
І де б не працював Анатолій Фоменко, навколо нього вирувало життя. Шкода, що тепер не має змоги потрапити у центр подій і захистити рідну країну від злого і підступного ворога. Тож і висловлює свою громадянську позицію у віршах…
"Хоч перед смертю хотів постріляти! Звернувся до військкомату, кажу, що я капітан запасу, маю досвід, міг би навчати новобранців. А вони, як взнали про мій вік, зразу відмовили", — обурюється пенсіонер.
Анатолій Андрійович пригадує, як вчився у Харківському автодорожньому інституті, служив у лавах збройних сил на Камчатці, працював у Тюменській області головним інженером, потім директором автотранспортної контори, а повернувшись до Світловодська, знайшов себе на посаді головного інженера Придніпровського ремонтно-будівельного управління.
І де б не працював Анатолій Фоменко, навколо нього вирувало життя. Шкода, що тепер не має змоги потрапити у центр подій і захистити рідну країну від злого і підступного ворога. Тож і висловлює свою громадянську позицію у віршах…
