Четвер, 23 травня 2019
Свята

Олександр Пономарь: "Перемогти нам допоміг дух, патріотизм та загартованість!" Новина з фото

Олександр Пономарь: "Перемогти нам допоміг дух, патріотизм та загартованість!"
Олександр Пономарь людина в нашому місті відома. Ветеран Великої Вітчизняної війни, учасник бойових дій, він неодноразово брав участь у загальноміських заходах, приурочених і річниці визволення України, і відзначенню Дня Великої Перемоги. Ми зустрілися з поважним ветераном у нього вдома напередодні 69-ї річниці Перемоги.


Розповідь про своє героїчне минуле наш співрозмовник розпочав скромно: "Я солдат Другої Світової війни". А далі Олександр Антонович розповів про те, як 17-річним юнаком був призваний на фронт у квітні 1944 року, як проходив сувору військову підготовку у полковій школі молодших командирів у місті Дніпропетровськ: "Спочатку ми були в таборах, а потім пригнали нас у порожні розбиті казарми без вікон та дверей, без опалення та комунікацій". Ось в таких непростих умовах майбутні офіцери готувалися до бойових дій: проходили тактичну підготовку, політосвіту, вивчали устав, навчалися стріляти з різних видів зброї, вчилися рити окопи і, звісно, загартовувалися".

Всі ці навички знадобилися ветерану вже наприкінці січня 1945 року, коли він, у числі інших 450 випускників школи молодших командирів потрапив на фронт: "Вночі по тривозі нас підняли, вишикували і командир батальйону майор Голубцов нам повідомив: "Фронту потрібні не командири, а солдати!" І в товарних вагонах відправили нас у Польщу."

У складі 192 стрілецького полку 57 гвардійської дивізії Олександр Пономарь брав участь у бойових діях на території Польщі та Німеччини: звільняв Люблін, Радом та інші європейські міста, а в квітні 1945 року отримав серйозне поранення. Потрапивши під мінометний вогонь, молодий боєць був поранений у голову та ногу. Сталося це в німецькому місті Крюстін. Там, у шпиталі, в 60-ти кілометрах від Берліну і довелося зустрічати Перемогу. За участь у бойових діях Олександр Антонович був нагороджений медаллю "За перемогу над Німеччиною", а також орденами "Червоної зірки" та "За відвагу".

Але на цьому військова служба нашого співрозмовника не завершилася. Ще довгих 7 років він служив у лавах збройних сил СРСР. За цей час йому довелося і супроводжувати ешелон полонених німців до російського міста Вологда, і нести службу у Петрозаводську, і охороняти державний кордон з Іраном та Туреччиною на Закавказзі.

На Батьківщину, у рідну Запорізьку область, Олександр Антонович повернувся вже у 1952 році. Закінчив Сталінський інститут радянської торгівлі і, отримавши економічну освіту, відпрацював 10 років за направленням, а потім сам попросив перевести його до Світловодська. Тут жили родичі його дружини, та й саме молоде місто йому дуже сподобалося.

У Світловодську Олександр Антонович працював в організації "Гідроелектромонтаж", а по завершенні будівництва Кременчуцької ГЕС на будівництві Київської, а згодом Братської ГЕС. Є в трудовій біографії ветерана і робота головним бухгалтером та начальником планового відділу на заводі "Калькулятор", і досвід викладацької діяльності у Світловодському політехнічному коледжі.

Із теплотою у голосі розповідав нам ветеран про своїх товаришів, бойових друзів, з якими доводилося ділити тягар непростого солдатського життя і порівнював їх з сьогоднішніми військовослужбовцями: "Я невдоволений армією. Дивуюся, коли військові говорять, що їм не вистачає зубних щіток. Це не солдати. Це не армія. Тривожуся я, бо в нас немає захисного щита. Ми були голодні, холодні, нам доводилося вмиватися снігом, але дух у нас був. Головне дух! Якщо у солдата не має бойового духу, то хоч обвішай його зброєю з нього користі не буде. Сьогодні духу, ідеї не вистачає! Ми знали, за що воюємо, за що життя готові віддати. Тоді дух переміг. Дух, патріотизм і загартованість!"

Під час нашого спілкування з шанованою людиною відчувалося, що особливий бойовий дух, про який він говорить, живе в ньому й досі. Ми щиро бажаємо Олександру Антоновичу зберегти цей життєдайний запал і здоровя на багато і багато років.

Олександр Пономарь: "Перемогти нам допоміг дух, патріотизм та загартованість!"

Олександр Пономарь: "Перемогти нам допоміг дух, патріотизм та загартованість!"

Олександр Пономарь: "Перемогти нам допоміг дух, патріотизм та загартованість!"

Олександр Пономарь: "Перемогти нам допоміг дух, патріотизм та загартованість!"

Олександр Пономарь: "Перемогти нам допоміг дух, патріотизм та загартованість!"



Для того, щоб залишити коментар, увійдіть на сайт через свій профіль у одній з соціальних мереж:

    Група: Користувачі
    Реєстрація: 21.02.2014 | 13 комментарів | 0 публікацій
Дед, это я виновата.
Это моя вина.
Был на 9-е мая только глоток вина.
Вечно спешила куда-то, ехала на шашлыки,
Дед, мы войну забыли, жили, как дураки.
Дед, это я виновата, Некого обличать.
Я про фашизм забыла детям своим кричать,
Кланяться ветеранам Светлой Победы той
И поминать их в храмах перед иконой святой.
Дед, это я виновата — не закрывала дверей
Тем, кто травил в Украине байки про москалей.
Морщилась, но молчала.
Я не звенела в набат,
Каждому не кричала, что славянин мне брат.
Дед, это я виновата в том, что при власти ворье.
В том, что из схронов вылезло неонацистов зверье.
Я затыкала уши. Взглядом блуждала окрест.
Я была равнодушна. Время идти на крест.
Дед, я к тебе за прощеньем. Знаю, ты на Небесах.
Буду жива — в День Победы стану в молитве в слезах.
Внукам своим не устану Правды слова нести.
Против фашизма я встала. Дед, если что — прости…
  • Не нравится
  • 0
  • Нравится


Інформація
Відвідувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі до цієї публікації.

Top