Ця енергійна трійка — Леонід Пащенко, юрист з приватною практикою, який свого часу працював правником у Світловодському міськвиконкомі; Роман Петров, заступник начальника філії "Кременчуцька ГЕС" та Володимир Шаповал, начальник Світловодського Управління експлуатації газового господарства.

Вибори-2010 провели до Світловодської міськради двох "сильних українців" за партійним списком і одного мажоритарника. Леонід Пащенко тоді здобув перемогу на окрузі №11, в самому серці міста. Він згадує, що тоді за місяць зустрівся очі-в-очі практично з кожним своїм виборцем. У нього не було жодного білборда, жодної реклами в ЗМІ, лише бажання чути людей і говорити з ними про те, що наболіло. Знайомитись зі своїм округом Леоніду Пащенку з нуля не довелось. В одному з будинків він виріс і сам.

Депутат нині згадує, що спочатку в людей викликало шок, коли на порозі будинку з’являвся кандидат в депутати — світловодці звикли до того, що претенденти на місце в раді дивляться на них лише з листівок. Але живе спілкування зі своїм майбутнім представником у місцевій раді виявилось найдієвішим діалогом між виборцем і кандидатом.

Партія, яка делегувала на місцеві вибори своїх кандидатів за списками, у 2012-му припинила існування, але буквально днями відновила своє існування. Втім, незважаючи на різні події на центральному політичному полі, світловодська "Сильна Україна" виявилась справді сильною. Жоден депутат з фракції не змінив своєї позиції, і тепер, коли попереду остання чверть каденції, все виявилось недарма — партія відновилась, тож "Сильна "трійця" чекає на підтримку центру. Хоча, відверто кажучи, з першого дня виборів-2010 світловодський осередок розраховує лише на свої сили.

Перший номер в списку — Роман Петров — багато років працював на керівній посаді в "Світловодськпобуті", був заступником Світловодського міського голови.


Другим, після відмови від політичної діяльності Ольги Литвиненко, став Володимир Шаповал, який вже довгий час працює начальником Світловодського Управління експлуатації газового господарства.


Між 56-ю та 57-ю сесіями Світловодської міської ради фракція "Сильної України" вирішила зробити рокіровку — замість Романа Петрова фракцію очолить Леонід Пащенко.

— Леоніде Вікторовичу, чому за півтора роки до закінчення каденції світловодська "Сильна Україна" вирішила змінити першу особу?

Роман Петров обіймає зараз дуже відповідальну посаду — партійно-політичні справи забирають дуже багато часу, тож ми домовились, що надалі питаннями фракції нашої політичної сили займатимусь я. Моя юридична практика не прив’язує мене до певного робочого часу, а знання законодавства скорочують час на прийняття вірних рішень.

Досвід показав, що малими силами — фракцією з трьох депутатів — мало що можна зробити, тож наше завдання наразі — згрупувати навколо себе ініціативну небайдужу молодь, щоб посилити свої позиції у майбутньому.

— В чому перевага і мінуси маленької фракції?

Перевага єдина — ми не знаходимось під пресингом "лінії партії". Ми голосуємо, виходячи з логіки, справедливості і законності, а не за вказівкою "спонсора". Хоча для мене, як для мажоритарника, за яким півтори тисячі людей, жодна партія не може стати важливішою за інтереси людей. Якщо депутати, що пройшли за списком, відповідають за свої "за" та "проти" перед керівництвом осередку, то ми, ті що пройшли в одномандатних округах, відповідаємо кожному сусіду, дивлячись у вічі. Наші завдання приземленні — пофарбовані лавочки, впорядковані сквери, лампочки в під’їздах.

Мінусів у маленькій фракції значно більше ніж плюсів. Коли доводиться захищати інтереси свого виборця, голосування в міськраді часто буває нелогічним — у великих фракціях люди звикли до партійної дисципліни, тож інколи навіть не знають за що піднімають руку. Така політична традиція сформувалась давно — її варто змінювати. Міськрада потребує молодої крові — людей, яким ще не лінь шукати нестандартних рішень, людей у яких ще достатньо енергії протистояти закостенілій системі.

Ми всі вперше стали депутатами — звісно не обійшлося без певного розчарування. Три роки тому нам здавалось, що варто прийти в міськраду — і все зміниться. Але істина в тому, що один у полі — не воїн. І два — не воїни. І три — також. Принцип парламентаризму працює і в місцевій раді — необхідна більшість.

Поясню на прикладі: які б проблеми не виникали, як би ми не плодили депутатські запити з приводу різноманітних проблем, бюджет міста дуже і дуже обмежений. На будь-яке питання відповідь одна — немає грошей. Але я знаю — безвихідних ситуацій не буває. Бувають приватні інвестиції, бувають соціальні проекти. Але для цього на проблему варто дивитись з іншого ракурсу, без завідомого песимізму. А наші депутати, які десятиліттями сидять в раді, часто просто не хочуть шукати інших варіантів.

Окрему увагу заслуговує тема комунальників у міській раді. Для мене, як для мажоритарника, вони — головні об’єкти боротьби. Адже проблеми, які турбують моїх виборців знаходяться саме у компетенції ЖЕКів. Я, як депутат, мав би вимагати від них якісної роботи, але все це розбивається через єдиний факт — керівники житлово-комунальних підприємств самі сидять в депутатському корпусі, у більшості, тож їхні інтереси надійно захищені "одобрямсом" партії.

— Що вдалося і як саме, адже Ви кажете, що малими силами в раді великих справ не зробити?

Доводиться працювати не просто малими силами, а взагалі своїми власними. Якщо на мій депутатський запит про благоустрій мого округу надходить відповідь "немає грошей" (втім, чому "якщо"? скоріше буде вірно сказати "коли"), я йду у магазин, купую фарбу і сам фарбую лавки у дворах. Просто мені не байдуже. Я сам живу на своєму окрузі. І я розумію, що розказати своїм виборцям, скільки корисних депутатських запитів я зробив, скільки добрих справ я хотів провести, завдяки своїй діяльності, — це насмішка над виборцем.

Але свого часу мені навіть самотужки вдалося відвоювати інтереси мешканців мого округа. Коли у кінотеатрі планувалось відкриття АТБ, власники приміщення під прикриттям супермаркету хотіли відгризти у громади шматок землі для автостоянки. І не просто землі, а зеленого скверу. Я тоді мало не охрип, доводячи щедрим депутатам, що це обман. Мені закидали, що я протестую начебто проти появи у місті нового супермаркету, проти конкуренції, але врешті решт мене і мешканців прилеглих до кінотеатру будинків почули. До чого тут супермаркет (нові торговельні мережі я завжди тільки радий вітати у Світловодську), якщо у моїх виборців хочуть забрати половину зеленого двора і зробити з нього автостоянку? Ми відстояли сквер. Але це не відміняє того, що він залишається занедбаним. І це самий центр міста. І якщо на мій депутатський запит в бюджеті міста знову не знайдеться коштів, ми закатаємо рукава і влаштуємо черговий суботник.

В цілому фракція намагалась в межах своїх повноважень брати участь в посильній допомозі громаді: підтримувала розвиток спорту в Світловодську, матеріально допомогала юним спортсменам у проведенні та участі в спортивних змаганнях. Допомогала у будівництві спортивного майданчику по вул. Приморській. Матеріальна допомогала при купівлі поні для проведення реабілітації дітей — інвалідів. Вирішувала питання по облаштуванню пішохідних переходів відповідними дорожніми знаками та розмітками. Завдяки нашому депутатові Шаповалу ми мали змогу постійно допомагати технікою для підтримання санітарного стану м. Світловодська.

— Чим плануєте займатися, очоливши фракцію?

Перш за все, у планах — створення громадської організації на допомогу фракції. Хочемо залучати молодь і середній клас. Підприємців, менеджерів, творчих людей із нестандартним мисленням. Будемо шукати свіжі ідеї до вирішення нагальних проблем міста.