Одна із рексій
Коли правильне харчування перетворюється на нав’язливу ідею свою "правильністю""Рексія" у перекладі з грецької означає "потяг до їжі". А радикальна відмова від їжі заради стрункої фігури, яка зазвичай призводить до загрозливого для життя схуднення, називається "анорексія", тобто буквально — "без потягу до їжі". Але є ще одна "рексія", яка не несе у своїй назві такого негативу, бо в ній, замість "ано", "приставлено" "орто" — що з тієї ж грецької означає "правильний". Відтак, поєднання цих двох слів означає "правильний потяг до їжі"… Але, застерігає лікар-гастроентеролог Світловодської поліклініки Світлана Даценко, і в цієї правильності є свій зворотній бік.
^ Реклама ^— Пані Світлано, якщо анорексію спеціалісти розглядають виключно як хворобу, то що небезпечного таїть у собі орторексія?
— Дійсно, на сьогоднішній день дієтологи, гастроентерологи та психологи не дійшли висновку: вважати чи ні орторексію захворюванням. На перший погляд, яке ж це захворювання? Людина прискіпливо стежить за часом і раціоном харчування, не вживає продукти з різними наповнювачами і таке інше, і тому подібне. Але ж ви знаєте, що будь-яку позитивну ідею можна довести до абсурду. Ну, наприклад, можна втокмачити собі у голову, що цукор — то біла смерть, що молоко — то порошок, що овочі та фрукти — суцільні нітрати. Так, через подібні нав’язливі думки, людина відмовляється спочатку від одного продукту, потім — від іншого, і далі — по наростаючій. Що врешті призводить до гострого дефіциту в організмі білків, вуглеводів, жирів, вітамінів. Іншими словами, така "правильність" значно послабить захисні функції організму. І як додаток — завдати психічного розладу. Не виключається, що така перебірливість харчами може непомітно призвести до тієї ж анорексії.
— Тож, як розпізнати, що людина перетнула межу між правильним і неправильним "потягом до їжі"?
— Розпізнати симптоми досить нескладно. Якщо життя людини стає підпорядкованим виключно питанням харчування, якщо один вигляд смаженого м’яса викликає у неї ледь не паніку, якщо вона сахається зустрічей із друзями та знайомими у закладах громадського харчування, бо там люди вживають "неправильну" їжу, а якщо й зустрічається — відмовляється від тієї чи іншої страви і тільки й розмовляє про їжу і ні про що інше, то тут є над чим замислитись.
— І коли симптоми, як кажуть "на ліцо", до кого бігти у першу чергу за порятунком — до вас чи до психолога?
— З цією проблемою можна впоратися і без сторонньої допомоги. Головне — її усвідомити. Тут дуже важливо не слідувати сліпо модним віянням, а зрозуміти, що, хоч у нас не все гаразд з екологією, все таки, неможливо виокремити себе від зовнішнього світу, закупорившись у стерильній кімнаті. Адже і без цього організм людини, його захисні функції, якщо, звісно, все гаразд з імунітетом, здатен самостійно боротися із впливом несприятливого середовища, а подекуди й безболісно адаптуватися до нього… Тому я би порадила таким людям зайнятися яким-небудь спортом. Це таки набагато корисливіше, ніж виснажувати себе підрахунками нітратів у капусті та холестерину у парній котлеті. Ну, а якщо самотужки впоратися не вдається, бігти, як ви сказали, треба до обох фахівців відразу: психолог допоможе розібратися із проблемою, а гастроентеролог — визначитись із раціоном харчування.
Віталій Асауленко
Фото: frutomama.ru
— Дійсно, на сьогоднішній день дієтологи, гастроентерологи та психологи не дійшли висновку: вважати чи ні орторексію захворюванням. На перший погляд, яке ж це захворювання? Людина прискіпливо стежить за часом і раціоном харчування, не вживає продукти з різними наповнювачами і таке інше, і тому подібне. Але ж ви знаєте, що будь-яку позитивну ідею можна довести до абсурду. Ну, наприклад, можна втокмачити собі у голову, що цукор — то біла смерть, що молоко — то порошок, що овочі та фрукти — суцільні нітрати. Так, через подібні нав’язливі думки, людина відмовляється спочатку від одного продукту, потім — від іншого, і далі — по наростаючій. Що врешті призводить до гострого дефіциту в організмі білків, вуглеводів, жирів, вітамінів. Іншими словами, така "правильність" значно послабить захисні функції організму. І як додаток — завдати психічного розладу. Не виключається, що така перебірливість харчами може непомітно призвести до тієї ж анорексії.
— Тож, як розпізнати, що людина перетнула межу між правильним і неправильним "потягом до їжі"?
— Розпізнати симптоми досить нескладно. Якщо життя людини стає підпорядкованим виключно питанням харчування, якщо один вигляд смаженого м’яса викликає у неї ледь не паніку, якщо вона сахається зустрічей із друзями та знайомими у закладах громадського харчування, бо там люди вживають "неправильну" їжу, а якщо й зустрічається — відмовляється від тієї чи іншої страви і тільки й розмовляє про їжу і ні про що інше, то тут є над чим замислитись.
— І коли симптоми, як кажуть "на ліцо", до кого бігти у першу чергу за порятунком — до вас чи до психолога?
— З цією проблемою можна впоратися і без сторонньої допомоги. Головне — її усвідомити. Тут дуже важливо не слідувати сліпо модним віянням, а зрозуміти, що, хоч у нас не все гаразд з екологією, все таки, неможливо виокремити себе від зовнішнього світу, закупорившись у стерильній кімнаті. Адже і без цього організм людини, його захисні функції, якщо, звісно, все гаразд з імунітетом, здатен самостійно боротися із впливом несприятливого середовища, а подекуди й безболісно адаптуватися до нього… Тому я би порадила таким людям зайнятися яким-небудь спортом. Це таки набагато корисливіше, ніж виснажувати себе підрахунками нітратів у капусті та холестерину у парній котлеті. Ну, а якщо самотужки впоратися не вдається, бігти, як ви сказали, треба до обох фахівців відразу: психолог допоможе розібратися із проблемою, а гастроентеролог — визначитись із раціоном харчування.
Віталій Асауленко
Фото: frutomama.ru
^ Реклама ^
