Неділя, 18 лютого 2018
Події

Ще раз про безпритульних тварин

Ще раз про безпритульних тваринХочу ще раз підняти тему безпритульних тварин.
Зразу скажу, що питання безпритульних тварин та регулювання їх чисельності не відноситься до компетенції природоохоронних органів, де я працюю. Але як еколог за фахом хочу висловити свою точку зору на цю проблему.

Під терміном "безпритульні тварини" давайте мати на увазі собак; котів поки що залишимо в спокої. І для початку треба визначитись, чим же нам заважають безпритульні собаки? Вони нам заважають:
а) можуть покусати, і потім прийдеться робити щеплення від сказу;
б) інколи гавкають та лякають нас і наших дітей;
в) можуть розносити лишаї, гельмінтів та іншу заразу;
г) клянчать у нас пиріжки та хот-доги, заглядаючи нам у вічі, а нам незручно;
д) риються в контейнерах для сміття, витягаючи звідти всякий непотріб;
е) залишають в місцях громадського користування свій послід.

Ось майже і все.

Взагалі, якщо розібратись в ситуації, власне "безпритульних" собак у місті дуже мало. Собаки — територіальні тварини, і кожна зграя (або група) має свою територію, з якої годується. Чи можна назвати безпритульними собак, які живуть на чітко визначених об’єктах (котельні, лікарні, бази і т.д.) і яких постійно підгодовує персонал? Звичайно ні. А подивіться на собак з ринку "Світанок", які постійно тиняються біля м’ясних рядів — цілком вдоволені життям, добре вгодовані територіальні тварини, які мають взаємовигідні відносини з персоналом ринку і абсолютно не турбують покупців.

Дещо на нижчому рівні перебувають "дворові" собаки, що мешкають в кварталах багатоповерхівок, і яких постійно підгодовують мешканці, в основному діти та бабусі. Вони теж мають певну територію, з якої годуються (будинок або декілька), та більш-менш визначене місце ночівлі.

На щабель нижче йдуть власне безпритульні, "бродячі" тварини — безхатьки собачого світу. Живуть вони навіть не в місті, а на околицях, харчуються на звалищах та смітниках. Досить часто пробавляються хижацтвом — ловлять гризунів, зайченят, розорюють гнізда птахів. Їдять і падло, конкуруючи в цьому з лисицями та воронами. Тварини ці відносяться до людей з великою пересторогою і не довіряють їм; вони хитрі та обережні, одне слово — дикі. Якщо ці тварини потикаються в місто, де вижити легше, їх швидко виганяють територіальні собаки — територія не гумова, а харчів і самим не вистачає…

Як це не парадоксально, для людей більшу загрозу становлять собаки, що мають господаря або притулок. Якщо проаналізувати статистику собачих укусів, стає зрозуміло, що абсолютна більшість — укуси "домашніх", відомих тварин. І якщо людину покусала невідома тварина, не факт, що вона бродяча. В більшості випадків — це ті ж самі Рябки та Бровки, що тимчасово покинули постійне "місце роботи" та подалися на "собаче весілля". А на весіллі всяко буває — кров вирує, гормони грають, і рідко обходиться без бійки. От інколи людям і перепадає…

В більшості ситуацій собака кусає лише в певних випадках:
а) коли захищає щось або когось (територію, лігво, їжу, господаря, цуценят тощо);
б) коли захищає себе.

З цієї причини власне безпритульні тварини становлять для людей найменшу загрозу. Захищати їм практично нічого, крім власної шкури; причин для виявлення агресії до людей теж практично немає. Агресія до людей їм не те що непотрібна для виживання, а навіть шкідлива. Якщо безпритульна тварина буде кидатись на людей, її дуже швидко знайдуть і вб’ють, адже заступитись за неї нікому. Мені відомий випадок, коли здичавілі собаки, що мешкали в норах у яру, загнали на дерево школяра, який зацікавився їх цуценятами. Після цього батько хлопця та дядьки з села, озброївшись рушницями, провели каральну акцію. Хто з собак вижив, зробив для себе певні висновки…

Проти "безпритульних" (тобто тих, що не мають чітко визначеного господаря) собак влада веде боротьбу. Боротьба ця йде перманентно, має свої піки і спади, але в цілому протікає в’яло. Досвід підтверджує, що "безпритульність" тварин (в її теперішньому розумінні) у містах не перемогти. Тварини, що не мають господаря, були й будуть. І вбивати їх за те, що вони нікому не належать як власність, безглуздо і аморально. Про загрозу для людей власне "безхазяйних" тварин я вже говорив. Коли в місті вибиваються "безхазяйні" тварини, їм на заміну з-за околиць приходять інші, щоб зайняти їхню "екологічну нішу". Місто — це екологічна система, що може прогодувати певну кількість безхазяйних тварин. Якщо, скажімо, це має бути 200 собак середнього розміру — їх буде саме стільки, і не більше. Проблема в тому, що "новоприбульці" ще погано знають правила гри, а їх відносини з людьми не устаткувались. Інколи це призводить до ексцесів.

На Заході в цьому вже давно розібрались. За рекомендаціями науковців безхазяйних тварин там не нищать, а відловлюють, стерилізують, а потім з відповідними мітками випускають на старе місце проживання. Стерилізація доцільна з 2 причин:
а) тварини не розмножуються, плодячи інших "безхатьків";
б) зменшується їх агресивність.

Екологічна ніша залишається зайнятою, інших тварин на територію "аборигени" не допускають. Звісно, стерилізація теж не зовсім гуманна процедура, але все ж краще, ніж вбивати. В останні часи багато списів ламалось відносно "гуманних" і "негуманних" способів регулювання чисельності безхазяйних тварин. Застосовувати для цього вогнепальну зброю в населених пунктах забороняє міліція. Кілька останніх років собак у містах відстрілюють з спеціальних духових рушниць шприцами з дитиліном. Дитилін — курареподібний препарат, смерть від якого наступає внаслідок пригнічення дихання. Агонія тварини може тривати кілька годин. Сам не бачив, але на кількох моїх знайомих це справило гнітюче враження. Це на дорослих, а що вже казати про дітей, які цих собак підгодовували та піклувались про них…

Відносно притулків для тварин. По суті, притулок — це в’язниця, в яку тварину запроторюють за те, що вона нікому не належить. Знову ж таки, на загальну кількість безхазяйних тварин у містах це впливає мало. Притулки треба за якийсь кошт утримувати, тварин треба годувати. В великих містах притулки відіграють роль своєрідних "фільтраційних таборів". Про деякі з них журналісти чули цікаві речі — собаки утримувались у них не більше 2-4 тижнів, а потім зникали в невідомому напрямку. З’ясувалось, що тварин нищили, а дармовий жир продавали миловарам. Ось такі собачі табори смерті за комунальний кошт.

Так що зараз, на мій погляд, оптимальним залишається західний варіант — відлов тварин, їх стерилізація та випуск з відповідною міткою на старе місце. Нічого розумнішого люди поки що не придумали. Звісно, спосіб витратний, але, якщо вдуматись — все ж краще, ніж постійний геноцид проти вигнанців собачого племені.

Головний спеціаліст Держуправління ОНПС в Кіровоградській області
К. Рибачук




Для того, щоб залишити коментар, увійдіть на сайт через свій профіль у одній з соціальних мереж:

    Група: Користувачі
    Реєстрація: 6.11.2008 | 275 комментарів | 0 публікацій
Все правильно. Правда г**на и гельминтов люди больше переносят.
Стерилизация самый верный вариант.
  • Не нравится
  • 0
  • Нравится
  • akita Користувач offline

  • 8 лютого 2012 15:01
    Група: Користувачі
    Реєстрація: 18.05.2010 | 36 комментарів | 0 публікацій
мы сами виноваты в том,что есть бездомные животные-взяли животинку,поигрались и выкинули,когда есть стало много или просто надоело.недобросовестные заводчики,у которых коты,собаки и прочая живность плодиться без контроля.МЫ В ОТВЕТЕ ЗА ТЕХ,КОГО ПРИРУЧИЛИ!
  • Не нравится
  • 0
  • Нравится


Інформація
Відвідувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі до цієї публікації.

Top