"Розмораторена" земля. Буде краще чи, як завжди?
Невпинно наближається час "Ч" — 1 січня 2012 року, коли буде знято мораторій на купівлю-продаж землі в Україні. Землі, що в світі є еталоном родючості! Різні думки навіюються з цього приводу...
Непослідовність наших політиків загальновідома — три-чотири роки тому нинішня опозиція, що тоді була владою неабияк ініціювала зняття мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення. Тодішня ж опозиція, що тепер владою стала, з піною у рота заперечувала це зняття. Наразі ж — все с точністю до навпаки... Тож, у який таки бік схилити голівоньку українському селянинові, який звик слухатися і підкорятися властям?
Непослідовність наших політиків загальновідома — три-чотири роки тому нинішня опозиція, що тоді була владою неабияк ініціювала зняття мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення. Тодішня ж опозиція, що тепер владою стала, з піною у рота заперечувала це зняття. Наразі ж — все с точністю до навпаки... Тож, у який таки бік схилити голівоньку українському селянинові, який звик слухатися і підкорятися властям?
^ Реклама ^(Непевне, таку покору їм "прищепили" їхні батьки й діди, що якимось дивом вижили у голодомори та які лише з 1974 року перестали бути кріпаками у своєму рідному есесесері, коли їм почали видавати паспорти. Прим. авт.).
І ми дійшли висновку: розставити крапки хоч над деякими "і" нам допоможе не заангажований політично, думаючий українець (а саме громадяни України матимуть з 2012 року право торгуватись за землю), ліцензований та сертифікований світловодський землевпорядник, який має чимало дипломів та відзнак, Роман Глущенко.
— Отже, пане Романе, насамперед скажіть кілька слів про свою роботу аби наш читач зробив висновок, що цьому панові таки можна йняти віру.
— Назва моєї професії говорить сама за себе — робота із землею. А ще точніше — із земельними ділянками, які знаходяться у державній, комунальній та приватній власності або орендуються. На землевпорядника, який, передовсім, керується законодавством України та Земельним кодексом України, покладено обов’язок розглядати питання про надання, оформлення земельних ділянок та готувати по цим землям проекти відведення. Ще землевпорядник готує внесення до Єдиної бази даних земельного кадастру.
— Що ж, більш-менш переконливо. Вам, як-то кажуть, сам Бог велить допомогти відокремити зерна від полови у грядущому з 2012 року перетворенню наших чорноземів на товар.
— Якщо відверто, землі сільгосппризначення в Україні і до цього були товаром. Чимало наших хвацьких підприємців з добрими зв’язками в органах влади (та й самі державні чиновники) приловчилися торгувати землею попри дію мораторію на її продаж... За різними даними, від 15-ти до 40-ка відсотків українських чорноземів вже стали приватними завдяки подібним "чорним" схемам.
— Напевне, саме оці "селяни" і виступають проти зняття мораторію — їм і з ним добре живеться. А хто, окрім нинішнього президента та його владної нині партії, вбачає позитивізм у легалізації земельного ринку?
— Ой, важко відповісти. Навіть я, як спеціаліст, не склав для себе однозначної думки з даного питання. "За", думаю, виступають чимало економістів та аграріїв, зокрема, з числа тих, хто були за кордоном і на власні очі бачили роботу земельного ринку...
— Добре, запитаємо інакше: чи є небезпека, що грядуща земельна реформа, як і багато інших, перетвориться у нас на пустопорожню декларацію?
— Ваше опасіння, на жаль, має реальний ґрунт. Підстав так вважати — чимало. Це і наше споконвічне "хотіли, як краще, а вийшло, як завжди", і те, що більшість документів, необхідних для втілення реформи, нині перебувають у стадії підготовки та проходять експертні оцінки. Але вже сьогодні можна зауважити — в майбутньому реформуванні явно завищена роль і місце держави. А як відомо з підручників по економії або на прикладі колишнього Союзу, держава є малоефективний власником будь-чого. Це я до того, що, відповідно до законодавчих норм щодо майбутньої земельної реформи, власниками сільськогосподарської землі можуть лише громадяни України, які мають сільськогосподарську освіту чи займаються веденням товарного сільськогосподарського виробництва, або державні спеціалізовані установи. Якщо перше заперечень не викликає. А от — друге... Коротше, якось незрозуміло, що робитиме держава з такою кількістю землі: очікується, що до ринку земельного обігу буде залучено близько 10% розпайованих земель — гігантська кількість. Адже, громадян України з вищою аграрною освітою, гадаю, й одного відсотка не набереться.
— Звісно, — малувато. Але ж, хіба не позитив, що купувати землю матимуть такі громадяни, а не різні там іноземці? А хіба не добре, що навіть цим громадянам продаватиметься "в одні руки" від 900 до двох тисяч гектарів землі — з залежності від кліматичної зони. Та й то — лиш після того, як вони нададуть декларацію про власні доходи.
— Безумовно, тут є свій позитив. Але ж, нагадаю, ви просили мене фахово оцінити земельне законодавство у контексті зняття мораторію на продаж землі. От я і оцінюю, не оминаючи сумнівів. Щодо декларацій про доходи... Чи не здається вам дивним: купуючи дорогий лімузин або віллу у межах міста, ніхто вашою декларацією навіть не поцікавиться. А от землю купуючи, доведи, що твої гроші — чесно зароблені.
— Що ж тут дивного? Адже земля — це наше найцінніше національне надбання...
— Так-то воно так. Але, якщо врахувати, що питома вага економічної потужності України перебуває "у тіні", а відтак, чимало наших громадян (а багатіїв — й поготів) не здатні чітко роз’яснити походження своїх статків, то це наштовхує на певні роздуми. А чи це не спроба відсікти від права на купівлю землі значну кількість потенційних покупців? У тому числі, як не дивно, й агрохолдинги та сільськогосподарські підприємства — вони не матимуть права купувати землю. А згідно вчення про ринкові відносини, що відбувається, коли бракує покупців? Правильно, знижується вартість товару. І врешті-решт, земля як товар, яким торгує держава, так у держави й залишиться, яку уособлюватиме чиновник відповідної спеціалізованої установи. А про корумпованість нашого чиновництва, як відомо, легенди ходять. Тож, за таких обставин є ризик, що земля опиниться у володінні родича або доброго друга цього чиновника. Або ж відійти іноземцям... Це купувати землю вони права не мають, а от орендувати — будь-ласка. Таким чином, не виключається, що хабарництво у нас підніметься на ще більш високий щабель.
— Хмуру картину ви змалювали: продажний чиновник, вкупі з москалями, китайцями та американцями, заправляють нашими землями, на яких батрачить бідний селянин, якому і "до вітру" [i](туалету) на своєму подвір’ї ходити буде заборонено без їхнього дозволу...[/i]
— Ну, "до вітру" селянин ходитиме, як і ходив, вільно — це його прибудинкова й територія. А хмура картина є результатом аналізу ймовірних ризиків, що очікують нас після 1 січня 2012 року. Я сказав "ймовірних" тому, що сподіваюсь закони "Про державний земельний кадастр" та "Про ринок земель" буде належним чином доопрацьовано. Що я маю на увазі... Мораторій знімається за наявності трьох складових. Перше — не раніше 2012 року, друге та третє — після прийняття Верховною двох, зазначених вище законів. Якщо по "кадастровому" закону особливих заперечень не виникає, то по "ринку земель" у мене і у моїх колег є суттєве зауваження — замість цього одного закону треба прийняти два: про ринок земель несільськогосподарського призначення і про ринок земель сільськогосподарського призначення. Чому? Тому, що міська земля це просторовий базис підприємницької діяльності. А от земля на селі це вже засіб виробництва. Але наші обранці "вкинули" ці землі в один Закон. Що, гадаю, викличе чимало плутанини. А ще би не зашкодило прийняти Закон "Про іпотечний земельний банк". Бо без нього наші фермери, більшість з яких ледь зводять кінці з кінцями, будуть неспроможні купити достатню кількість землі... Хоча і обмаль, але залишається ще час для того, щоб наші законодавці таки доопрацювали дані закони аби викристалізувалися ефективні і чесні правила гри на земельному ринку. Такі, які діють в цивілізованих країнах. Наприклад, у Франції, де земля і купується, і продається. Але, крім цього, там встановлено достатньо тривалий термін земельної оренди, що дозволяє сільгоспвиробникові чіткіше планувати свою діяльність та залучати інвестиції. Ці та інші побажання щодо прозорості і зрозумілості нашого земельного ринку, хочеться вирити, будуть враховані у прийдешній земельній реформі.
Віталій АСАУЛЕНКО
Фото автора
І ми дійшли висновку: розставити крапки хоч над деякими "і" нам допоможе не заангажований політично, думаючий українець (а саме громадяни України матимуть з 2012 року право торгуватись за землю), ліцензований та сертифікований світловодський землевпорядник, який має чимало дипломів та відзнак, Роман Глущенко.
— Отже, пане Романе, насамперед скажіть кілька слів про свою роботу аби наш читач зробив висновок, що цьому панові таки можна йняти віру.
— Назва моєї професії говорить сама за себе — робота із землею. А ще точніше — із земельними ділянками, які знаходяться у державній, комунальній та приватній власності або орендуються. На землевпорядника, який, передовсім, керується законодавством України та Земельним кодексом України, покладено обов’язок розглядати питання про надання, оформлення земельних ділянок та готувати по цим землям проекти відведення. Ще землевпорядник готує внесення до Єдиної бази даних земельного кадастру.
— Що ж, більш-менш переконливо. Вам, як-то кажуть, сам Бог велить допомогти відокремити зерна від полови у грядущому з 2012 року перетворенню наших чорноземів на товар.
— Якщо відверто, землі сільгосппризначення в Україні і до цього були товаром. Чимало наших хвацьких підприємців з добрими зв’язками в органах влади (та й самі державні чиновники) приловчилися торгувати землею попри дію мораторію на її продаж... За різними даними, від 15-ти до 40-ка відсотків українських чорноземів вже стали приватними завдяки подібним "чорним" схемам.
— Напевне, саме оці "селяни" і виступають проти зняття мораторію — їм і з ним добре живеться. А хто, окрім нинішнього президента та його владної нині партії, вбачає позитивізм у легалізації земельного ринку?
— Ой, важко відповісти. Навіть я, як спеціаліст, не склав для себе однозначної думки з даного питання. "За", думаю, виступають чимало економістів та аграріїв, зокрема, з числа тих, хто були за кордоном і на власні очі бачили роботу земельного ринку...
— Добре, запитаємо інакше: чи є небезпека, що грядуща земельна реформа, як і багато інших, перетвориться у нас на пустопорожню декларацію?
— Ваше опасіння, на жаль, має реальний ґрунт. Підстав так вважати — чимало. Це і наше споконвічне "хотіли, як краще, а вийшло, як завжди", і те, що більшість документів, необхідних для втілення реформи, нині перебувають у стадії підготовки та проходять експертні оцінки. Але вже сьогодні можна зауважити — в майбутньому реформуванні явно завищена роль і місце держави. А як відомо з підручників по економії або на прикладі колишнього Союзу, держава є малоефективний власником будь-чого. Це я до того, що, відповідно до законодавчих норм щодо майбутньої земельної реформи, власниками сільськогосподарської землі можуть лише громадяни України, які мають сільськогосподарську освіту чи займаються веденням товарного сільськогосподарського виробництва, або державні спеціалізовані установи. Якщо перше заперечень не викликає. А от — друге... Коротше, якось незрозуміло, що робитиме держава з такою кількістю землі: очікується, що до ринку земельного обігу буде залучено близько 10% розпайованих земель — гігантська кількість. Адже, громадян України з вищою аграрною освітою, гадаю, й одного відсотка не набереться.
— Звісно, — малувато. Але ж, хіба не позитив, що купувати землю матимуть такі громадяни, а не різні там іноземці? А хіба не добре, що навіть цим громадянам продаватиметься "в одні руки" від 900 до двох тисяч гектарів землі — з залежності від кліматичної зони. Та й то — лиш після того, як вони нададуть декларацію про власні доходи.
— Безумовно, тут є свій позитив. Але ж, нагадаю, ви просили мене фахово оцінити земельне законодавство у контексті зняття мораторію на продаж землі. От я і оцінюю, не оминаючи сумнівів. Щодо декларацій про доходи... Чи не здається вам дивним: купуючи дорогий лімузин або віллу у межах міста, ніхто вашою декларацією навіть не поцікавиться. А от землю купуючи, доведи, що твої гроші — чесно зароблені.
— Що ж тут дивного? Адже земля — це наше найцінніше національне надбання...
— Так-то воно так. Але, якщо врахувати, що питома вага економічної потужності України перебуває "у тіні", а відтак, чимало наших громадян (а багатіїв — й поготів) не здатні чітко роз’яснити походження своїх статків, то це наштовхує на певні роздуми. А чи це не спроба відсікти від права на купівлю землі значну кількість потенційних покупців? У тому числі, як не дивно, й агрохолдинги та сільськогосподарські підприємства — вони не матимуть права купувати землю. А згідно вчення про ринкові відносини, що відбувається, коли бракує покупців? Правильно, знижується вартість товару. І врешті-решт, земля як товар, яким торгує держава, так у держави й залишиться, яку уособлюватиме чиновник відповідної спеціалізованої установи. А про корумпованість нашого чиновництва, як відомо, легенди ходять. Тож, за таких обставин є ризик, що земля опиниться у володінні родича або доброго друга цього чиновника. Або ж відійти іноземцям... Це купувати землю вони права не мають, а от орендувати — будь-ласка. Таким чином, не виключається, що хабарництво у нас підніметься на ще більш високий щабель.
— Хмуру картину ви змалювали: продажний чиновник, вкупі з москалями, китайцями та американцями, заправляють нашими землями, на яких батрачить бідний селянин, якому і "до вітру" [i](туалету) на своєму подвір’ї ходити буде заборонено без їхнього дозволу...[/i]
— Ну, "до вітру" селянин ходитиме, як і ходив, вільно — це його прибудинкова й територія. А хмура картина є результатом аналізу ймовірних ризиків, що очікують нас після 1 січня 2012 року. Я сказав "ймовірних" тому, що сподіваюсь закони "Про державний земельний кадастр" та "Про ринок земель" буде належним чином доопрацьовано. Що я маю на увазі... Мораторій знімається за наявності трьох складових. Перше — не раніше 2012 року, друге та третє — після прийняття Верховною двох, зазначених вище законів. Якщо по "кадастровому" закону особливих заперечень не виникає, то по "ринку земель" у мене і у моїх колег є суттєве зауваження — замість цього одного закону треба прийняти два: про ринок земель несільськогосподарського призначення і про ринок земель сільськогосподарського призначення. Чому? Тому, що міська земля це просторовий базис підприємницької діяльності. А от земля на селі це вже засіб виробництва. Але наші обранці "вкинули" ці землі в один Закон. Що, гадаю, викличе чимало плутанини. А ще би не зашкодило прийняти Закон "Про іпотечний земельний банк". Бо без нього наші фермери, більшість з яких ледь зводять кінці з кінцями, будуть неспроможні купити достатню кількість землі... Хоча і обмаль, але залишається ще час для того, щоб наші законодавці таки доопрацювали дані закони аби викристалізувалися ефективні і чесні правила гри на земельному ринку. Такі, які діють в цивілізованих країнах. Наприклад, у Франції, де земля і купується, і продається. Але, крім цього, там встановлено достатньо тривалий термін земельної оренди, що дозволяє сільгоспвиробникові чіткіше планувати свою діяльність та залучати інвестиції. Ці та інші побажання щодо прозорості і зрозумілості нашого земельного ринку, хочеться вирити, будуть враховані у прийдешній земельній реформі.
Віталій АСАУЛЕНКО
Фото автора
"Для дому і сім’ї"
^ Реклама ^
