Біля Шевченка…
Нехай хтось розцінює це лише як службовий обов’язок, але своєю присутністю 9 березня біля погруддя Шевченка в однойменному парку міський голова Котенко відновив перервану ще з часів головування у місті Волкова традицію особистого (мерського) вшанування Великого Кобзаря.
Окрім міського голови та секретаря міськради, інших виконкомівців, вклонитися українському Пророкові Шевченку у день 197-ї річниці з дня його народження прийшли представники міських осередків політичних партій, громадських організацій та свідомі громадяни...
Від нинішньої влади говорила секретар міськради Зінаїда Климчук. Вона говорила і про безсмертний шевченківський геній, і про те, як слова Пророка перегукуються із сьогоденням, і про державотворчу націю, існування якої неможливе без національної ідеї...
Якось мимоволі у цьому контексті пригадалася стаття київського історика і публіциста Олександра Палія про колегу пані Климчук — секретаря донецького "ґорсавєта" Ніколая Левченка, який, як пише пан Палій, заявив наступне:
… І віршик Єсеніна про те, як "Гармонист спиртом сифилис лечит", і величні шевченкові вірші не зайвий раз підтверджують: нічого не помінялося — ані в Московії, ані в Україні...
Враження від шевченківських рядків, які декламували тут же на урочистостях представники ВО "Свобода", таке, що писалися вони ще учора:
А потім аматори міського Палацу культури заспівали кілька дум на вірші Шевченка.
А між тим, варто нагадати, що далеко не всі творіння Великого Кобзаря "грішать" сумом і занепадництвом... Один британський критик назвав Шевченка найбільш мілітарним (войовничим) поетом у світовій літературі, який між рабством і боротьбою незмінно обирає боротьбу — як у власному житті, так і в суспільному ідеалі. "Ревіли гармати і козаки, які вміють панувати" — улюблені його теми. І не лише у чужинців він цілив свої "стріли" — а у своїх "землячків": "рабів з кокардою на лобі", "лакеїв в золотій оздобі", "свинопасів" "фарисеїв" та "няньок отечества чужого".
Ну, наче вчора написано!
Віталій АСАУЛЕНКО,
Богдан ДРОЗДОВ (фото).
Якось мимоволі у цьому контексті пригадалася стаття київського історика і публіциста Олександра Палія про колегу пані Климчук — секретаря донецького "ґорсавєта" Ніколая Левченка, який, як пише пан Палій, заявив наступне:
"Он (Шевченко) постоянно пытается кого-то ущемить, где-то с кем-то борется, он сопротивляется. Это скучно. Мне нравится гуляка Есенин. Мне нравится, как он говорил: мальчик такой счастливый и ковыряется в носу, "Исповедь хулигана" люблю".
Снова пьют здесь, дерутся и плачут
Под гармоники желтую грусть.
Проклинают свои неудачи,
Вспоминают московскую Русь.
И я сам, опустясь головою,
Заливаю глаза вином,
Чтоб не видеть в лицо роковое,
Чтоб подумать хоть миг об ином.
Что-то всеми навек утрачено.
Май мой синий! Июнь голубой!
Не с того ль так чадит мертвячиной
Над пропащею этой гульбой.
Ах, сегодня так весело россам,
Самогонного спирта – река.
Гармонист с провалившимся носом
Им про Волгу поет и Чека.
Что-то злое во взорах безумных,
Непокорное в громких речах.
Жалко им тех дурашливых, юных,
Что сгубили свою жизнь сгоряча.
Где ж вы те, что ушли далече?
Ярко ль светят вам наши лучи?
Гармонист спиртом сифилис лечит,
Что в киргизских степях получил.
Нет! таких не подмять, не рассеять.
Бесшабашность им гнилью дана.
Ты, Рассея моя... Рас... сея...
Азиатская сторона!
Под гармоники желтую грусть.
Проклинают свои неудачи,
Вспоминают московскую Русь.
И я сам, опустясь головою,
Заливаю глаза вином,
Чтоб не видеть в лицо роковое,
Чтоб подумать хоть миг об ином.
Что-то всеми навек утрачено.
Май мой синий! Июнь голубой!
Не с того ль так чадит мертвячиной
Над пропащею этой гульбой.
Ах, сегодня так весело россам,
Самогонного спирта – река.
Гармонист с провалившимся носом
Им про Волгу поет и Чека.
Что-то злое во взорах безумных,
Непокорное в громких речах.
Жалко им тех дурашливых, юных,
Что сгубили свою жизнь сгоряча.
Где ж вы те, что ушли далече?
Ярко ль светят вам наши лучи?
Гармонист спиртом сифилис лечит,
Что в киргизских степях получил.
Нет! таких не подмять, не рассеять.
Бесшабашность им гнилью дана.
Ты, Рассея моя... Рас... сея...
Азиатская сторона!
… І віршик Єсеніна про те, як "Гармонист спиртом сифилис лечит", і величні шевченкові вірші не зайвий раз підтверджують: нічого не помінялося — ані в Московії, ані в Україні...
Враження від шевченківських рядків, які декламували тут же на урочистостях представники ВО "Свобода", таке, що писалися вони ще учора:
А тим часом перевертні
нехай підростають
Та поможуть москалеві
Господарювати,
Та з матері полатану сорочку знімати.
нехай підростають
Та поможуть москалеві
Господарювати,
Та з матері полатану сорочку знімати.
А потім аматори міського Палацу культури заспівали кілька дум на вірші Шевченка.
А між тим, варто нагадати, що далеко не всі творіння Великого Кобзаря "грішать" сумом і занепадництвом... Один британський критик назвав Шевченка найбільш мілітарним (войовничим) поетом у світовій літературі, який між рабством і боротьбою незмінно обирає боротьбу — як у власному житті, так і в суспільному ідеалі. "Ревіли гармати і козаки, які вміють панувати" — улюблені його теми. І не лише у чужинців він цілив свої "стріли" — а у своїх "землячків": "рабів з кокардою на лобі", "лакеїв в золотій оздобі", "свинопасів" "фарисеїв" та "няньок отечества чужого".
Ну, наче вчора написано!
Віталій АСАУЛЕНКО,
Богдан ДРОЗДОВ (фото).
