Середа, 13 грудня 2017
Фоторепортаж Свята

Біля Шевченка…

Біля Шевченка…

Нехай хтось розцінює це лише як службовий обов’язок, але своєю присутністю 9 березня біля погруддя Шевченка в однойменному парку міський голова Котенко відновив перервану ще з часів головування у місті Волкова традицію особистого (мерського) вшанування Великого Кобзаря.
Окрім міського голови та секретаря міськради, інших виконкомівців, вклонитися українському Пророкові Шевченку у день 197-ї річниці з дня його народження прийшли представники міських осередків політичних партій, громадських організацій та свідомі громадяни...
Від нинішньої влади говорила секретар міськради Зінаїда Климчук. Вона говорила і про безсмертний шевченківський геній, і про те, як слова Пророка перегукуються із сьогоденням, і про державотворчу націю, існування якої неможливе без національної ідеї...

Якось мимоволі у цьому контексті пригадалася стаття київського історика і публіциста Олександра Палія про колегу пані Климчук — секретаря донецького "ґорсавєта" Ніколая Левченка, який, як пише пан Палій, заявив наступне:
"Он (Шевченко) постоянно пытается кого-то ущемить, где-то с кем-то борется, он сопротивляется. Это скучно. Мне нравится гуляка Есенин. Мне нравится, как он говорил: мальчик такой счастливый и ковыряется в носу, "Исповедь хулигана" люблю".


Снова пьют здесь, дерутся и плачут
Под гармоники желтую грусть.
Проклинают свои неудачи,
Вспоминают московскую Русь.
И я сам, опустясь головою,
Заливаю глаза вином,
Чтоб не видеть в лицо роковое,
Чтоб подумать хоть миг об ином.
Что-то всеми навек утрачено.
Май мой синий! Июнь голубой!
Не с того ль так чадит мертвячиной
Над пропащею этой гульбой.
Ах, сегодня так весело россам,
Самогонного спирта – река.
Гармонист с провалившимся носом
Им про Волгу поет и Чека.
Что-то злое во взорах безумных,
Непокорное в громких речах.
Жалко им тех дурашливых, юных,
Что сгубили свою жизнь сгоряча.
Где ж вы те, что ушли далече?
Ярко ль светят вам наши лучи?
Гармонист спиртом сифилис лечит,
Что в киргизских степях получил.
Нет! таких не подмять, не рассеять.
Бесшабашность им гнилью дана.
Ты, Рассея моя... Рас... сея...
Азиатская сторона!

… І віршик Єсеніна про те, як "Гармонист спиртом сифилис лечит", і величні шевченкові вірші не зайвий раз підтверджують: нічого не помінялося — ані в Московії, ані в Україні...

Враження від шевченківських рядків, які декламували тут же на урочистостях представники ВО "Свобода", таке, що писалися вони ще учора:
А тим часом перевертні
нехай підростають
Та поможуть москалеві
Господарювати,
Та з матері полатану сорочку знімати.


А потім аматори міського Палацу культури заспівали кілька дум на вірші Шевченка.

А між тим, варто нагадати, що далеко не всі творіння Великого Кобзаря "грішать" сумом і занепадництвом... Один британський критик назвав Шевченка найбільш мілітарним (войовничим) поетом у світовій літературі, який між рабством і боротьбою незмінно обирає боротьбу — як у власному житті, так і в суспільному ідеалі. "Ревіли гармати і козаки, які вміють панувати" — улюблені його теми. І не лише у чужинців він цілив свої "стріли" — а у своїх "землячків": "рабів з кокардою на лобі", "лакеїв в золотій оздобі", "свинопасів" "фарисеїв" та "няньок отечества чужого".

Ну, наче вчора написано!

Біля Шевченка…

Біля Шевченка…

Біля Шевченка…

Біля Шевченка…

Біля Шевченка…

Біля Шевченка…

Біля Шевченка…

Біля Шевченка…

Біля Шевченка…

Біля Шевченка…

Біля Шевченка…

Біля Шевченка…

Біля Шевченка…

Біля Шевченка…

Біля Шевченка…

Біля Шевченка…

Біля Шевченка…

Біля Шевченка…

Біля Шевченка…

Віталій АСАУЛЕНКО,
Богдан ДРОЗДОВ (фото).




Для того, щоб залишити коментар, увійдіть на сайт через свій профіль у одній з соціальних мереж:



Інформація
Відвідувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі до цієї публікації.

Top