Темі Холодноярської республіки, а ще раніше – цитаделі козаччини на цих теренах, — присвячено чимало історичних розвідок. Та для більшості нинішніх українців тая місцина все ще так і залишається своєрідною „terra incognita” („землею незвіданою”, лат.) головно через „невписанність” окупаційної совєтської ідеологеми про те, що українці сплять і бачать себе холопами то московських царів, то генсеків ЦК КПСС, то нинішніх керманичів цієї напівазійської імперії... Щорічна квітнева „проща” сюди українців з усіх усюд засвідчує, що це далеко не так. А точніше – геть не так.

Починаючи з 7-го квітня управління молоді та спорту виконавчого комітету Світловодської міської ради провели низку спортивних заходів, присвячених Всесвітньому дню здоров'я. Мета проведення, зрозуміло, пропаганда здорового способу життя та залучення до активного відпочинку якомога більше маленьких, юних та дорослих світловодців.
Спочатку на центральній площі міста УМС провели "Веселі старти", в яких взяли участь вихованці ДЮСШ №№1 та 2, а також всі бажаючі діти, які завітали на спортивне свято. Участь в естафетних конкурсах взяли близько 100 осіб. Крім того кожен, кому подобається малювати, мав змогу взяти участь у конкурсі малюнків на теми "Спорт – рух до здоров'я" та "Здоровим бути модно". Переможців та учасників було нагороджено солодкими призами.

Редакція газети «Світловодськ вечірній» та Інтернет-видання «Светловодск» продовжують розповідати про справжніх героїв Великої Вітчизняної війни, які брали участь у бойових діях, ходили в атаку, наближали перемогу, як могли.
19 квітня ми домовилися про зустріч з Віктором Павловичем Созоновським і запропонували взяти у ній участь депутату міської ради, голові міського осередку Партії Захисників Вітчизни, підприємцю Олексію Гусєву. Олексію — 33, Віктору Павловичу — 85 років. Ми вирішили, що розмова, яка відбудеться між молодим політиком і поважним ветераном, буде цікавою, щонайменше, для трьох поколінь наших читачів. Олексію наша пропозиція сподобалася. До зустрічі з ветераном він ретельно підготувався: букет квітів вражав своєю витонченістю, а подарунок до святкового столу — розміром.

День перемоги цього року — свято особливе, ювілейне. 65 років тому закінчилася Велика Вітчизняна війна, відходять у Вічність її солдати… На згадку прийдешнім поколінням про ратний подвиг наших земляків, міська рада вирішила закласти Алею Слави біля Вічного вогню.

„Якби ще два-три роки тому мені сказали, що турбота з боку держави щодо ліквідаторів чорнобильського лиха буде настільки ганебною, я би сприйняв це, як прояв злого чорного гумору”, — говорить голова міськрайонної організації „Союз-Чорнобиль”, депутат міськради Іван Маліновський
Це на наступний рік, сподіваємось, „чорнобильців” будуть славити на всіх рівнях – бо ж будуть ювілейні, 25-ті, роковини найбільшої за всю історію людства техногенної катастрофи. А цьогоріч, коли не відчувається й натяку на сумне відзначення цієї події, ми й поговорили з лідером світловодських та районних ліквідаторів планетарної ядерної загрози Іваном Маліновським про те, з яким настроєм вони наближаються цього скорботного ювілею.

Євгеній Лазукін у Світловодську людина відома чи не півмісту: ще маленьким як привезли сюди батьки-гідробудівельники, так тут і все життя. Тому такі забуті назви, як «барак» та «брандвахта», де прийшлося жити в дитинстві, запам’яталися назавжди.
Після школи № 3, пішов на виробництво, потім армія. Повернувся додому, влаштувався апаратником на завод чистих металів, одружився, донька з’явилася. Потім рік на Крайній Півночі, знову вдома. Довгий час працював машиністом електрообладнання на «Гідромеханізації», від якої навіть побував у закордонвідрядженні в Іраці, де працював на земснаряді, будував греблю гідровузла «Хадіта». Довелося бачити самого Саддама Хусейна, (про якого, до речі, найкращої думки). Загалом, звичайна біографія звичайної людини, як всі. Але все змінилося водночас, коли сталося лихо в Чорнобилі.