Леонід Керекеша:: «Нас об’єднує спільна мета»
Досить часто життя перевіряє нас на міцність, влаштовуючи нам різноманітні перепони, ставлячи завдання, вимагаючи непересічних, іноді ризикованих, рішень. І вийти переможцем допоможе лише досвід, виваженість, впевненість у власних силах і, обов’язково, взаєморозуміння з тими, хто стоїть поряд з тобою на обраному шляху. Сьогодні про життя, бізнес, місто і політику ми говоримо із головою правління ВАТ «Світловодський маслосиркомбінат» Леонідом Керекешею, який добре розуміється в усіх перерахованих аспектах нашого життя.
– Леоніде Юрійовичу, відомо, що нещодавно «Світловодський маслосиркомбінат» пережив певний спад виробництва. Як складаються справи на підприємстві на даний момент?
– Завод працює за будь-яких умов. І це головне. А спад виробництва дійсно мав місце і це пов’язано із цілим переліком чинників – як зовнішніх, так і внутрішніх. Сьогодні ми виготовляємо три види продукції – це суха сироватка, масло та сир. Серед наших споживачів такі країни як Росія, Молдова, Казахстан, ЮАР, країни Америки, Грузія. І, звичайно, особливості зовнішньої політики України відбилися і на наших стосунках з представниками цих країн. Це при тому, що 80% продукції нашого підприємства йде на експорт. Для задоволення потреб у споживанні сиру населення нашої країни достатньо лише 55% продукції, яку випускають підприємства України, адже середньостатистичний українець споживає за рік приблизно 2,5 кг сиру, тоді як француз чи італієць ¬¬– 18 кг.
До того ж ми перебудували нашу роботу таким чином, щоб виготовляти продукцію максимально під реалізацію, зменшивши об’єми складських заготівель.
– Як із реалізацією у Світловодську?
– Наша продукція у Світловодську користується попитом. Це приємно. Дуже багато людей віддають перевагу саме нашим видам сирів, не зважаючи на те, що іноді вони коштують дорожче за інші. До речі, нещодавно ми брали участь у виставці кращих виробників сиру в Москві (всього участь брали підприємства із 15 країн) і посіли почесне третє місце. Це при тому, що перше місце так і не було присуджено жодному із учасників.
До того ж, із усіх підприємств України «Світловодський маслосиркомбінат» одне з двох, до яких не було жодних претензій щодо якості сиру з боку російських партнерів.
Щоправда, трапляються і неприємні випадки з продажом під нашою маркою сирів інших виробників, нижчого ґатунку.
Щодо масла, то варто зазначити, що якість нашої продукції набагато вища, адже ми зовсім не використовуємо в процесі виробництва домішок рослинних масел, як це роблять інші виробники, щоб здешевити продукцію.
– Чи не позначився спад виробництва на колективі підприємства?
– Не зважаючи на зменшення об’сягів виробництва, ми не скорочували кількість працівників. Навпаки, ми зробили певні зміни у відділі реалізації, який знаходиться в Києві, призначили керівником молодого перспективного фахівця і поставили перед собою завдання в максимально стислий термін повернутися до колишніх об’ємів виробництва. Щодо працівників, то сьогодні їх на підприємстві налічується близько 600 і середня заробітна плата на підприємстві складає близько 1600 грн. Належне ставлення до працівників – це головна риса керівника.
(До речі, ранок, коли ми зустрічалися із Леонідом Юрійовичем, розпочався для директора маслосиркомбінату із того, що він особисто привітав з днем народження касира підприємства Олену Бобришеву. Така в них давня приємна традиція – вітати всіх іменинників. – Прим. авт.).
– Як поєднується робота директора і депутата міської ради?
– Відверто кажучи, важко. Якби сьогодні я отримав пропозицію балотуватися до міської ради, я б дуже добре подумав. Але свого часу на засіданні УСППР було прийнято рішення йти директорським корпусом до міськради. Кожен керівник – це відповідальна, досвідчена особа, яка вміє управляти великим колективом, знає ціну грошам, розуміється на тонкощах економіко-виробничих стосунків. А історія нашого міста знає випадки, коли до депутатського корпусу проходили люди, які були абсолютно некомпетентними. І приймали рішення, в яких зовсім не розумілися, через що потім страждало все місто.
Я проти того, щоб депутатами ставали через партійну приналежність. Кожен повинен бути обраним особисто, з огляду на його компетентність, досвід, чесність.
– Днями мене запитали: депутат – це робота, чи привілеї? Дасте на нього відповідь?
– Депутат – це робота, а не привілеї, як дехто вважає. Наприклад, сьогодні в депутатському корпусі пішла конфронтація через особисті рахунки. І питання місцевого значення не вирішуються через те, що одна частина депутатів «воює» з іншою. Виникають непорозуміння, образи і з’являються вороги там, де ще вчора були друзі. Мене дивує, що депутати міської ради можуть бути проти того, щоб у Світловодську збудували аквапарк – невже наші діти не варті того, щоб у місті з’явився нормальний розважальний центр, проти ізраїльської клініки, яка може врятувати життя сотням чи більше українців, проти нормального супермаркету, існування якого врегулює ціни на продукти і підвищить купівельну спроможність громадян! Працювати треба, а не з’ясовувати стосунки. Інша річ, що виділення землі під той же аквапарк та інші об’єкти повинні так регулюватися юридичними документами, щоб на цих земельних ділянках не мали право будувати нічого іншого або перепродавати іншим юридичним чи фізичним особам, доки не буде виконано початкові зобов’язання.
– Як цю ситуацію оцінює Рада директорів?
– Нас не на стільки багато у депутатському корпусі, щоб кардинально вплинути на ситуацію в міській раді. На жаль… Проте, ми приймаємо досить поважну участь у життєдіяльності міста, надаємо посильну допомогу у всіх сферах соціального, культурного, спортивного життя Світловодська тощо. Лише «Маслосиркомбінат» за червень місяць надав допомоги на суму близько 4 тис. грн., зокрема, ЦРЛ, п’яти дитячим садкам, ЗОШ №4, спортивному комплексу, допомогли коштами на оздоровлення дітей Омельницькій селищній раді. Жодне свято в місті останнім часом не пройшло без активного залучення допомоги УСППР і Ради директорів. Брали активну участь у проведені ремонтних робіт по Палацу культури, басейну, у проведенні заходів до Дня міста, святкування річниці перемоги, різноманітних концертів і т.д. Хотілося, щоб і інші підприємці міста брали активну участь у процесі становлення та відродження нашого міста. Наприклад, навели лад біля своїх підприємств (магазинів, перукарень тощо), адже це – обличчя їхнього бізнесу і нашого міста.
– Яким чином ви вирішуєте спірні питання?
– Ми не раз проходили через проблемні ситуації, різноманітні життєві негаразди, але долали їх на своєму шляху. І все завдяки тому, що нас, колектив заводу, об’єднує спільна мета – успіх нашої справи. Ми поставили перед собою мету – через півроку вийти на ту ж виробничу потужність, яка була раніше. І ми її досягнемо.
В нашому колективі ми заохочуємо спори, але уникаємо сварок, адже іноді думка однієї людини, яка, можливо, зовсім протилежна від моєї, може бути єдиним правильним рішенням. І тут немає ніяких образ – лише робота.
Микола ШВЕРНЕНКО,
Богдан ДРОЗДОВ (фото).
– Завод працює за будь-яких умов. І це головне. А спад виробництва дійсно мав місце і це пов’язано із цілим переліком чинників – як зовнішніх, так і внутрішніх. Сьогодні ми виготовляємо три види продукції – це суха сироватка, масло та сир. Серед наших споживачів такі країни як Росія, Молдова, Казахстан, ЮАР, країни Америки, Грузія. І, звичайно, особливості зовнішньої політики України відбилися і на наших стосунках з представниками цих країн. Це при тому, що 80% продукції нашого підприємства йде на експорт. Для задоволення потреб у споживанні сиру населення нашої країни достатньо лише 55% продукції, яку випускають підприємства України, адже середньостатистичний українець споживає за рік приблизно 2,5 кг сиру, тоді як француз чи італієць ¬¬– 18 кг.
До того ж ми перебудували нашу роботу таким чином, щоб виготовляти продукцію максимально під реалізацію, зменшивши об’єми складських заготівель.
– Як із реалізацією у Світловодську?
– Наша продукція у Світловодську користується попитом. Це приємно. Дуже багато людей віддають перевагу саме нашим видам сирів, не зважаючи на те, що іноді вони коштують дорожче за інші. До речі, нещодавно ми брали участь у виставці кращих виробників сиру в Москві (всього участь брали підприємства із 15 країн) і посіли почесне третє місце. Це при тому, що перше місце так і не було присуджено жодному із учасників.
До того ж, із усіх підприємств України «Світловодський маслосиркомбінат» одне з двох, до яких не було жодних претензій щодо якості сиру з боку російських партнерів.
Щоправда, трапляються і неприємні випадки з продажом під нашою маркою сирів інших виробників, нижчого ґатунку.
Щодо масла, то варто зазначити, що якість нашої продукції набагато вища, адже ми зовсім не використовуємо в процесі виробництва домішок рослинних масел, як це роблять інші виробники, щоб здешевити продукцію.
– Чи не позначився спад виробництва на колективі підприємства?
– Не зважаючи на зменшення об’сягів виробництва, ми не скорочували кількість працівників. Навпаки, ми зробили певні зміни у відділі реалізації, який знаходиться в Києві, призначили керівником молодого перспективного фахівця і поставили перед собою завдання в максимально стислий термін повернутися до колишніх об’ємів виробництва. Щодо працівників, то сьогодні їх на підприємстві налічується близько 600 і середня заробітна плата на підприємстві складає близько 1600 грн. Належне ставлення до працівників – це головна риса керівника.
(До речі, ранок, коли ми зустрічалися із Леонідом Юрійовичем, розпочався для директора маслосиркомбінату із того, що він особисто привітав з днем народження касира підприємства Олену Бобришеву. Така в них давня приємна традиція – вітати всіх іменинників. – Прим. авт.).
– Як поєднується робота директора і депутата міської ради?
– Відверто кажучи, важко. Якби сьогодні я отримав пропозицію балотуватися до міської ради, я б дуже добре подумав. Але свого часу на засіданні УСППР було прийнято рішення йти директорським корпусом до міськради. Кожен керівник – це відповідальна, досвідчена особа, яка вміє управляти великим колективом, знає ціну грошам, розуміється на тонкощах економіко-виробничих стосунків. А історія нашого міста знає випадки, коли до депутатського корпусу проходили люди, які були абсолютно некомпетентними. І приймали рішення, в яких зовсім не розумілися, через що потім страждало все місто.
Я проти того, щоб депутатами ставали через партійну приналежність. Кожен повинен бути обраним особисто, з огляду на його компетентність, досвід, чесність.
– Днями мене запитали: депутат – це робота, чи привілеї? Дасте на нього відповідь?
– Депутат – це робота, а не привілеї, як дехто вважає. Наприклад, сьогодні в депутатському корпусі пішла конфронтація через особисті рахунки. І питання місцевого значення не вирішуються через те, що одна частина депутатів «воює» з іншою. Виникають непорозуміння, образи і з’являються вороги там, де ще вчора були друзі. Мене дивує, що депутати міської ради можуть бути проти того, щоб у Світловодську збудували аквапарк – невже наші діти не варті того, щоб у місті з’явився нормальний розважальний центр, проти ізраїльської клініки, яка може врятувати життя сотням чи більше українців, проти нормального супермаркету, існування якого врегулює ціни на продукти і підвищить купівельну спроможність громадян! Працювати треба, а не з’ясовувати стосунки. Інша річ, що виділення землі під той же аквапарк та інші об’єкти повинні так регулюватися юридичними документами, щоб на цих земельних ділянках не мали право будувати нічого іншого або перепродавати іншим юридичним чи фізичним особам, доки не буде виконано початкові зобов’язання.
– Як цю ситуацію оцінює Рада директорів?
– Нас не на стільки багато у депутатському корпусі, щоб кардинально вплинути на ситуацію в міській раді. На жаль… Проте, ми приймаємо досить поважну участь у життєдіяльності міста, надаємо посильну допомогу у всіх сферах соціального, культурного, спортивного життя Світловодська тощо. Лише «Маслосиркомбінат» за червень місяць надав допомоги на суму близько 4 тис. грн., зокрема, ЦРЛ, п’яти дитячим садкам, ЗОШ №4, спортивному комплексу, допомогли коштами на оздоровлення дітей Омельницькій селищній раді. Жодне свято в місті останнім часом не пройшло без активного залучення допомоги УСППР і Ради директорів. Брали активну участь у проведені ремонтних робіт по Палацу культури, басейну, у проведенні заходів до Дня міста, святкування річниці перемоги, різноманітних концертів і т.д. Хотілося, щоб і інші підприємці міста брали активну участь у процесі становлення та відродження нашого міста. Наприклад, навели лад біля своїх підприємств (магазинів, перукарень тощо), адже це – обличчя їхнього бізнесу і нашого міста.
– Яким чином ви вирішуєте спірні питання?
– Ми не раз проходили через проблемні ситуації, різноманітні життєві негаразди, але долали їх на своєму шляху. І все завдяки тому, що нас, колектив заводу, об’єднує спільна мета – успіх нашої справи. Ми поставили перед собою мету – через півроку вийти на ту ж виробничу потужність, яка була раніше. І ми її досягнемо.
В нашому колективі ми заохочуємо спори, але уникаємо сварок, адже іноді думка однієї людини, яка, можливо, зовсім протилежна від моєї, може бути єдиним правильним рішенням. І тут немає ніяких образ – лише робота.
Микола ШВЕРНЕНКО,
Богдан ДРОЗДОВ (фото).
