Міська ТВК на своєму останньому засіданні 20 березня нарешті визначилась з датою проведення позачергових виборів міського голови – 18 травня 2008 року.
Варто нагадати перебіг, не позбавлених драматичних вкраплень подій, пов’язаних з виборами тутешнього градоначальника. Майже відразу опісля позачергових парламентських виборів нова Верховна Рада призначила позачергові вибори у кількох „безголових” містах України (Світловодськ – у тому числі) на 16 березня поточного року. Сталося це на початку січня. Але 15-го числа цього ж зимового місяця міська ТВК, з причин, до кінця так і не з’ясованих, майже у повному складі склала свої повноваження. Поки обирали нову, час на передбачені законодавством процедури, пов’язані з підготовкою до позачергових мерських виборів саме на 16 березня, невмолимо сплив.

мьортвиє с косамі стоят…". Мимоволі таке чи щось подібне до слів героя Савелія Крамарова із легендарних „Невловимих месників” навіюється, коли їдеш нашими трасами міжміського сполучення.
Враження таке, що наш совковий принцип „щоб не гірше, ніж у людей” знайшов свій спотворений відбиток і на дорогах, які своїми пам’ятними знаками, обелісками та стелами на честь загиблих завше нагадують якісь імпровізовані кладовища чи пантеони...
Наприклад, на трасі, що поєднала Світловодськ з Кременчуком (через Білецьківку), у напрямку Кременчука налічується шість таких жалобних „зарубок” (у зворотньому напрямку – чотири). На 22 кілометри! А є такі траси, говорять водії, де подібна концентрація скорботи, навіть, набагато вища. І от тобі парадокс: всі, з ким ми обговорили задану тему – ДАІшник, психолог, представник православ’я, а також, пересічні водії та пасажири – негативно відгукуються щодо подібної практики пошанування загиблих на дорогах, а вона (практика) набуває все більшого поширення. Та, перед тим, як викласти аргументи сторін по-порядку, доречно звернутися до іноземного досвіду – благо, всесвітня „павутина” Інтернету дозволяє знайти співбесідника хоч в Антарктиді. Так от наші респонденти з Англії, США, Канади, Німеччини і, навіть, із Японії відповіли однозначно і лаконічно: уздовж тамтешніх автобанів нічого подібного не спостерігається – не прийнято. Та й закон не дозволяє.

Непросто навіть перелічити скільки світловодських майстринь відгукнулося на пропозицію міського краєзнавчого музею представити свої роботи на виставку „Є, слава Богу, ще у нас майстри”, яку присвячено всеукраїнському Дню працівників культури і аматорів народного мистецтва. Та, все ж, не без допомоги працівника музею Віктора Сергєєва спробуємо провести невеличкий оглядовий екскурс. Тим більше, на увагу відвідувачів заслуговують всі без винятку майстрині. Зокрема, представниці авангардного стилю вишивання, який отримав назву „стрічкова вишивка”. Її репрезентують доробки сестер Людмили Нікішиної і Світлани Гордієнко - вони лише другий рік займаються такою вишивкою, але досягли вже значної майстерності. Традиційний спосіб вишивання – хрестиком – знайшов свій відбиток у роботах Тетяни Бондаренко та Валентини Котилевської, які в основі своїх композицій використовують християнські мотиви. А майже мікроскопічні хрестики у виконанні молодої майстрині Марина Касіщевої візуально дають в результаті такі собі яскраві самобутні панно...

Цими днями у Світловодську сталася черговий випадок з летальними наслідками, пов’язаний з експлуатацією безвитяжних водогрійних приладів... У квартирі багатоповерхівки на центральній вулиці рятівники і представники міського Управління експлуатації газового господарства (УЕГГ) виявили бездиханні тіла 50-річної жінки та її 17-річного сина. У їхньому помешканні спостерігалася вкрай небезпечна концентрація чадного газу – результат роботи безвитяжної газової колонки "Россиянка".