Не інакше, як хтось у „білому домі” крісло директора водоканалу на себе „примірив”, заключає Осіпчук. Зараз же – інша річ. Після того, як влада у місті помінялася, помінялося й саме ставлення до багатостраждального господарства. Новий склад виконкому наприкінці минулого року довів депутатському корпусові міста, що водоканал конче потребує грошових вливань, інакше – йому капєц. Обранці погодились і дали згоду на виділення йому двох траншів на загальну суму два мільйони гривень, які надав АКБ „Східно-Європейський”. Опісля чого з водоканалу почали надходити більш-менш позитивні новини. Так, у позаминулому номері ми писали про впровадження на тамтешньому диспетчерському пункті принципово нових датчиків, які дозволяють у режимі реального часу спостерігати за тиском води у мережах... Як тут – ще одна новина, навіть – дві. По-перше, вода з наших кранів стане значно чистішою (якщо ні – значить труби іржаві) завдяки застосуванню на водоочисній станції, що коло шлюзу, нового коагулянту „Полвак”, який виробляється у Пологах Запорізької області. Якби, зазначає директор водоканалу, устаткування (різні там ємності, труби, муфти тощо) для застосування саме цього коагулянту можна було б придбати в одному місці, то вже завтра водоканальці порадували б городян чистою водою. А так доведеться чекати принаймні місяця зо три – і тоді якість питної води на виході зросте на кілька порядків. Та, все ж, зазначає Осіпчук, до європейських стандартів, де діє близько сотні обов’язкових вимог щодо якості води, нам – з нашими сорока – поки ще зарано, до того ж – ще й прокладена „при німцях” іржава водопровідна мережа (але нам не звикати, нам – аби „натовській сапоґ нє таптал нашу зємлю”. Прим. ред.)...

А друга приємна новина: водоканал придбав новий-новісінький екскаватор, бо старий через зношеність став таким „ледачим”, що „мінерам” (професійний сленг – робітники, які ліквідують забиття у трубах) замість нього доводились землю руками розгрібати, аби докопатися до причини аварії. Віднині, наголошує директор водоканалу, з цим покінчено.

Віталій АСАУЛЕНКО