Сьогодні у місті над Дніпром, де більше 60 років поспіль була наведена водна переправа передових частин Другого Українського фронту в глибокий тил ворога, височать над рукотворним морем обеліски, братські могили та шумлять верболози. Вони самотніми пострілами стояють на крутосхилах Дніпра, сумно вдивляючись у далечінь блакитного плеса, де восени 1943 року червоними гребнями хвиль вкривалася від людської крові вода.
Нині Світловодськ – дітище рукотворної праці колишніх захисників Вітчизни. Це вони у перших трудових десантах гідробудівельників зводили бетонний мур Кременчуцької гідроелектростанції. Раділи першим кіловатам виробленого дешевого електричного струму на ГЕС. Сьогодні їх виробіток сягнув 67 мільярдів кіловат/годин. Згодом робочі місця ветеранів війни посіла молодь.

Приємно, що трудову естафету колишніх фронтовиків підхопили молоді енергетики, які в ці передсвяткові дні стали на трудову Вахту Пам’яті – Вахту Миру.

Надплановий виробіток електроенергії персонал ГЕС записує у вахтовий журнал на рахунок своїх колишніх фронтовиків-енергетиків. За накопичені кошти працівники гідроспоруди вирішили придбати подарунки і вручити перед свтяом – Днем Перемоги – витязям Другої світової війни.

Почин енергетиків електростанції наслідували виробничники з підприємств будівельної індустрії міста. Скажімо, у колективі енергобудівників «Об’єднання «Дніпроенергобудпром» на трудову вахту першими стали діти війни, своєю самовіданною працею демонструючи молоді паростки любові і відданості Батьківщині, любові до своїх дідів, які принесли з доріг війни мир і спокій у рідній оселі.

Світлана НЕДІЛЯ,
студентка інституту журналістики Київського національного університету ім. Т.Шевченка.