Значимість і вагомість заходу підтвердили своєю участю у ньому перші особи нашого міста і району – міський голова Павло Солодов, його перша заступниця Ірина Ковра, секретар райради Олексій Шаповал, гості з Кіровограду на чолі з заступником директора Центру перепідготовки і підвищення кваліфікації кадрів ОДА, маґістр держуправління Анатолій Стоян і представниця Києва – керівник Програми рівних можливостей Програми розвитку Організації Об’єднаних Націй (ПРООН) Лариса Кобелянська. Пані Лариса, безумовно, була тим „цвяхом програми” на виступі якої й було побудовано семінар. Присутні, а це, головно, представниці ділових та владних структур міста, уважно прослухали змістовну лекцію київської гості про розвиток ґендеру у світі і країні. Пані Лариса, зокрема, зазначила, що ситуація, яка склалася в Україні з точки зору ґендерного аналізу, є доволі складною. З одного боку, ще з совєтських часів у суспільстві сформоване стійке усвідомлення рівності жінок і чоловіків, яке базується на високому рівні освіти і професійної підготовки жінок. З іншого ж боку, на тлі лібералізації економічних стосунків і тих соціальних трансформацій, які їх супроводжують, посилюються прояви патріархальної ідеології та патріархальних відносин. Передумовою такого суперечливого підходу до вирішення ґендерних питань, за її словами, є традиційна “охоронна” концепція щодо жінки у межах якої неможливо розв’язати питання статусу і становища жінок, оскільки вони пов’язані із розв’язанням питання статусу і становища чоловіків. Це зумовило потребу у створенні принципово нової концепції.

Клубок ґендерних суперечностей сплітається не лише з проблем, що суттєво торкаються проблем жіночого соціуму, але й тих, що торкаються чоловіків. До таких „гострих кутів” доповідачка віднесла чоловіче безробіття, яке зростає швидшими темпами, ніж жіноче, до того ж чоловіки йдуть на пенсію на 5 років пізніше, ніж жінки, хоча тривалість життя чоловіків на 12 років менша, ніж у жінок. До цього додається поширення таких хвороб, як туберкульоз, пияцтво, алкоголізм та наркоманія – вони притаманні більше сильній статі. А, натомість, чарівна стать все ще обмежена в країні у доступі до влади і власності. Так у складі нової Верховної Ради кількість жінок лише близько 8 %. Серед голів обласних адміністрацій лише 3 жінки. 90-95% економічних ресурсів контролюється чоловіками. У великому промисловому бізнесі жінки обіймають лише 2% посад. До цих – жіночих – проблем пані Лариса додала те, що жінки працюють фактично на 4-6 годин більше від чоловіків, а отримують 2/3 заробітної платні чоловіків.

„Отже, - підсумувала гостя з Києва, - входження України, як демократичної і рівноправної у світове співтовариство, нові форми економічного, політичного, культурного життя потребують нових відносин між чоловіками і жінками, які є базисними. В усьому світі жінки розглядаються як новий, важливий, творчий ресурс гуманістичних і гуманітарних перетворень, належного управління. Рівень розвиненості і добробуту країн перебуває у прямій залежності від того, наскільки жінка рівна з чоловіком. Найбільш розвинені країни довели, що залучення жіночого ресурсу стає поштовхом у економічному і соціальному розвитку, підвищує якість життя людей. Більш того, це допомагає вирішити інші соціальні проблеми. Українські жінки і чоловіки так само варті того, аби скористатись з переваг рівності від яких виграє все суспільство”.

Щодо розвинених країн, слушним було зауваження Олексія Шаповала, який, оперуючи цифрами ґендерного прогресу, зокрема, у Скандинавських країнах, зазначив, що українські жінки - й самі - не вельми охоче, скажімо, під час виборчих кампаній віддають перевагу „собі подібним”. Цю тезу підтвердила й психолог Валентина Варфоломєєва. Низький жіночий представницький рівень у владних структурах, обумовлений, нерідко, фактором ревнощів, який жінки-виборці проявляють щодо жінок-кандидаток у ті чи інші органи влади.

...На завершення семінару, ми не могли не поцікавитися враженнями від нього у одної з учасниць – найактивнішого депутата міськради від Партії регіонів Любові Чекаленко. Варто зізнатися, що її відповідь стала для нас дещо несподіваною – виявляється, „залізна леді” міськради, як її встигли поважно „охрестити” депутати-чоловіки, стоїть на традиційній, усталеній у нас ролі жінки у суспільстві. Жінка, на її переконання, передовсім, має залишатися хранителькою родинного вогнища і бути помічником мужчини, хоча, у соціальній сфері (захист материнства і дитинства, освіта тощо) головувати має таки жінка. Відповівши, наша респондентка, вибачившись, заспішила на роботу, адже пані Любов очолює найбільше в місті провідне та потужне промислове підприємство – ЗАТ „Об’єднання Дніпроенергобудпром”. Така от вона – загадкова жіноча логіка...



Віталій АСАУЛЕНКО