А от виробники-коптильники як були, так і залишаються поза законом. Ну ще ладно, „ганяли” їх за часів планової економіки – тоді, як відомо, будь-яке приватне підприємництво підпадало під кримінальні статті. А нині – в час „розгулу” капіталізму?

...Вони є і їх, начебто, немає – з десяток торговців копченою рибою. Щодня вони торгують своєю запашною продукцією на невеличкому закутку поза огорожею міського ринка „Світанок”. Вони наполегливо пропонують свій товар кожному, хто завернув на їхній „п’ятачок”. Винятком не став і ваш кореспондент. Та, коли вони з’ясували, що не рибна купча його цікавить, а спроба розібратися у дивному парадоксі їхньої (напівлегальної) діяльності – „зкукожилися”, звівши спробу діалогу нанівець. „Ну, чому ви так? Невже вам краще, наче ви повії на трасі, перебувати на такому „нелегальному” становищі, очікуючи будь-якої миті облави з усіма, витікаючими звідси наслідками? Ви ж для Світловодська – як ті винороби з французької провінції Шампань, чи швейцарські виробники сиру, тобто, гордість і слава нашого міста. Чи не краще таки узаконити свій бізнес?”, – робили ми спроби зав’язати контакт. „Ми ще й як не проти, але нам цього ніхто не дозволить!”, – таки відповіла одна „нелегалка”, даючи цим зрозуміти, що розмова скінчилася...

На неможливості легалізації приватного рибокопчення наголосила лікарка відділу гігієни харчування Світловодської РайСЕС Оксана Медяник.

– Головним завданням нашої установи, – сказала пані Оксана, – є контроль за торгівлею харчовими продуктами. М’ясні і рибні в цьому перелікові – знаходяться у нас під особливим контролем. Адже, наслідком, навіть, незначного відхилення у технології їхнього виробництва може стати поява у таких продуктах найнебезпечніших мікроорганізмів – інфекційних бактерій. Вони, у свою чергу, потрапляючи до організму людини, призводять до інфекційних захворювань, що несуть загрозу не лише здоров’ю – самому життю людини. І, як ви гадаєте, чи можливе стовідсоткове дотримання у кустарних умовах безпечних технологій приготування копченої риби, і чи у всіх учасників процесу копчення риби на-дому є у наявності „санітарні книжки”? Ось чому торгівля такою продукцією заборонена на офіційних ринках міста категорично.

– На ринках – так, а за огорожею...

– Це вже компетенція правоохоронних органів.

На наше запитання, що ж робити громадянам, торгуючим „візитною карткою” Світловодська, аби не „шугатися” кожного міліціянта, або суворих молодиків у цивільному зі стрижкою „під нуль” (чи то рекет, чи мєнти), Оксана Медяник порадила представникам „коптильного” бізнесу об’єднатися. Ні, не для пікетування „білого дому”, а щоби закупити необхідне обладнання, знайти фахівця-технолога, пройти медобстеження, зареєструвати приватне підприємство – тільки тоді торгівля копченою рибою набуде легальних ознак.

Чи треба такий клопіт „коптильникам”? Навряд. І головна причина, навіть, не у хибах вітчизняного оподаткування. Просто перехід на промисловий (валовий) потік такої делікатної справи, як копчення риби, призведе до втрати її якісних показників. Пригадайте, як виглядає „офіційна” наша річкова риба у магазинах – і на вигляд „підгулявша”, і тхне не вельми апетитно (бо коптиться нерідко на тирсі хвойних дерев). Інша річ – товар „нелегалів-індивідуалів”: на сонці переливається, фруктовим димком пахне – очима їсти можна... Безумовно, не виключається ризик „підхопити” якусь інфекцію. Хоча, за словами нашої співрозмовниці, пані Оксани, останній раз спалах ботулізму у місті через вживання копченої риби було зафіксовано на початку 90-х років минулого століття, тай то – зіпсований делікатес постраждалі придбали на трасі. На таких же „стаціонарних” місцях, як обабіч „Світанку”, поява випадкових торговців та ще й з сумнівної якості товаром малоймовірна – торговці там постійні і ревно стежать за „чистотою своїх лав”. Але... закон, попри свої недосконалість, є закон. А відтак, коптильники на закутку „Світанку” і міліціянти будуть і на далі „не помічати” одне одного. Такі-то діла...

Віталій Асауленко