Але почалося все це раніше – з 22 вересня минулого року, коли Верховна Рада прийняла означений Закон, який вступив у дію 25 жовтня 2005 року. Вже тоді курці відчули на собі дискримінацію „за тютюнової ознакою”. Ні, на вулицях за паління не переслідували, а от у кафе, ресторанах та різного роду „забігайлівках” зі столів зникли попільнички, а відвідувачам цих закладів, де ввічливо, а де без особливих церемоній, наказували виходити курити на подвір’я. Нововведення було впроваджено навіть у запльованих генделиках, де некурящого відвідувача важче знайти, ніж воду у Сахарі...Тоді, в саме в такому місці автор цих рядків розговорився з одним. На вигляд звичайний дядько-роботяга. Він стояв на холоді, палив і тримав у тремтячих від холоду руках кухоль пива. „Не подумай, - каже він, - що пиво з собою взяв, щоб його хтось із „спраглих” у залі не вижлуктив – зі інше переймаюсь...”. І він розповів про історію, що приключилася з його знайомим. Той також зайшов у пивничку, замовив пива, хотів закурити, а йому – йди на вулицю. Пиво залишив, покурив, повернувся, допив і опинився... у лікарні. Виявляється, поряд за столиком сиділа весела компанія. Ймовірно, якусь таблетку йому у пиво кинули, бо той – наче збожеволів: почав співати, танцювати, нести різну маячню, поки свідомість не втратив, а молодняк поряд реготав, ледь животи не порвали. „Тож, я не хочу стати подібним клоуном”, - підсумував мужик, досмоктуючи сигарету.

...Переважна більшість власників, як солідних, так і дуже, „пітєйних” закладів у Світловодську, до яких ми звернулися з запитанням: чи готові вони дотримуватися нового закону так, щоби не піддавати утискам права, також, і курящого громадянина, переконана, що по суті правильний закон в наших умовах, зазнає різного роду „деформацій”. Виявилось, що лише у двох з таких закладів (з понад десяти) до означеного питання підійшли цивілізовано, тобто, як наголошує закон, розділили площі 50Х50: хто хоче – насолоджується їжею, напоями, спілкуванням (або самотністю) і, безумовно, сигаретою в окремому залі, а у любителів безнікотинового відпочинку - свій зал. „А що поробиш? - бідкався власник непоганого ресторану, - У мене та у багатьох моїх колег на переобладнання своїх закладів на зали для курящих і некурящих не вистачає коштів. Тому то й довелося одним махом заборонити у себе куріння. І повірте, якось незручно робиться, коли твої відвідувачі, зокрема, жінки у витончених елегантних сукнях, замість того, щоб комфортно розслабитись, вимушені йти на холод та протяг перекурити”, - з сумом констатує ресторатор...

Власники міських розважальних закладів підраховують збитки, а маленькі кав’ярні, й поготів, доведеться закрити, як нерентабельні – чимало городян не уявляють філіжанки кави без сигарети. Пити каву, а потім бігти надвір покурити – на це мало, хто погодиться. З іншого ж боку, власникові платити чималенькі штрафи за кожну спалену у приміщені сигарету, також, якось не хочеться...

Цей закон, підкреслюють світловодські чиновники у приватних бесідах, як і багато інших добрих справ, започаткованих у нас, діятиме лише на папері. І взагалі, навряд з цим законом щось суттєво зміниться, оскільки потрібно працювати передовсім над свідомістю самих громадян, наголошують посадовці. Так Верховною Радою України свого часу було заборонено перевозити пасажирів в маршрутних таксі стоячи, навіть штраф встановили. А віз донині там! А ще, зазначають і чиновники і власники закладів дозвілля, з впровадженням у дію нового Закону, з’явились додаткові привабливі можливості для корупції та різних поборів. Можна, скажімо, перевіряльникові взяти „на лапу” з власника бара чи ресторану за те, що якийсь п’яний димить у нього за столом, а не штрафувати його офіційно... Тут і „незорана нива” для міліціянтів: побачили мужичка, що палить на зупинці – а це є громадське місце, куріння в якому тягне покарання у вигляді попередження або накладання штрафу від одного до п’яти неоподаткованих мінімумів доходів громадян – або „чірік” міліціянтові дай без різних там наслідків, або мінімум плати...Вгадайте: чого вимагатиме, ну, не дуже чесний охоронець правопорядку?...

Хоча, разом з тим, не можна не бачити і позитиву - закон забороняє завозити і виготовляти в Україні сигарети з високим вмістом нікотину, а на пачках забороняється писати «легкі» та «ультралегкі», оскільки це вводить в оману споживача щодо шкідливості куріння. Але, зазначають скептики, контрабанду поки що ніхто не ліквідував, тому сигарети з високим вмістом нікотину як були на ринку України, так і залишаться. Хоча вони і зникнуть з полиць магазинів, але їх вдосталь буде у бабусь на базарчиках. До речі, бабці і до цього моменту не були янголами, бо жодна не має ліцензії на продаж тютюнових виробів.

...Наразі багато, (як вплив західних цінностей), говориться у нас про толерантність, терпимість та виваженість: різних виродків-садистів ми вже смертю не караємо – довічно „саджаємо” (і то – у кращому випадку). ВІЛ та СНІД-інфікованих нас закликають не дискримінувати і ледь не обійматися з ними, хоча чимало з них „підчепили” хворобу не лише через переливання інфікованої крові. А от у вітчизняного курця (робітника, науковця, селянина тощо) є всі шанси перетворитися на ізгоя у власній державі. І закон проти куріння тут ні до чого – він по-європейськи цивілізований, просто, як тонко підмітив власник одного світловодського бару, до речі, не курящий, з нашим правовим нігілізмом та невисокою (м’яко кажучи) культурою, будь-яке добре починання ризикує трансформуватися до рівня маразму...

Віталій АСАУЛЕНКО