Неділя, 17 грудня 2017
Светловодск

Сміттєзвалище

Трішки більше двадцяти років тому на цьому місці був яр, названий тубільцями Божий. Глибина його сягала 40 метрів. Поряд – річечка, яка кишіла рибою. Яру вже нема, а річечка, до речі, притока Дніпра, забруднена настільки, що не те що риби – жаби не витримали – втекли. А причина всьому – міське сміттєзвалище...
Впритул до цього специфічного хазяйства розташоване мальовниче село Нахалівка Світловодського району, за совєтських часів перейменоване на честь одного з лєнінських поплічників на Свердлівку. Так от, нахалівці, чи то, даруйте, свердлівці, вже котрий рік потерпаючи від цього сусідства, мають намір перейти від пасивної фази боротьби за свої права жити у сприятливому середовищі (скарги там різні, листування з містом, областю тощо) до активної – вони сповнені рішучості заблокувати дорогу із Світловодська на сміттєзвалище...

Прояснити ситуацію ми попросили павлівського сільського голову (Свердлівка підпорядковується Павлівській сільській раді) Миколу Панасенка. Щоби все було достеменно зрозуміло, пан Микола розпочав з історії. Річ у тім, сказав він, що свердлівці, за іронією долі, починаючи від розбудови Світловодська, вимушені жити поряд із сміттям. Спочатку звалище було на одному краю села – поблизу Силікатного заводу. „Строітєлі коммунізма”, пригадує пан голова, палили там сміття безбожно. Селяни завалили партійні і совєтські органи різних „калібрів” скаргами. Ті пішли назустріч сподіванням сільських трудівників і перенесли звалище...на інший край села. Таким чином, у 1983 році, за рішенням правління тамтешнього колгоспу, земля, а точніше, Божий яр, площею 3,1 гектари, було передано у розпорядження Світловодського міськвиконкому.



До останнього часу, зазначає наш співрозмовник, особливих ускладнень не виникало. Сміттєвози тупо скидали у черево глибокого Божого яру сміття. Ну там – палили: воно смерділо, та народ же наш – терплячий... Але з часом яр було засипано сміттям, як то кажуть, „по маківку”. Площа його, замість означених 3,1 вже „хапонула” у селян п’ять гектарів. Дощова вода (а над звалищем висота), по мірі заповнення яру, стікаючи униз, підхоплює з собою все більше нечистот, несе їх у напрямку дороги та тієї річечки, а поряд – село. „Картину” доповнює постійний сморід та дим від паління сміття. І так, наголошує пан голова, тривало роками. До речі, говорить він, за весь цей час місто не сплатило селянам за землю жодної копійки, а це 480 гривень за гектар у рік – якщо перемножити цю суму на гектари та роки – буде доволі солідна цифра. Що ж до екологічних зборів, то й тут селяни „не при ділах” - місто їх сплачує само собі, просто перекладає гроші з однієї кишені до іншої...



Останньою краплиною, що переповнила чашу терпіння свердлівців, стала сильна злива минулого року. Тоді дощова вода із сміттєзвалища переповнила нечистотами тую річечку, а та, у свою чергу, затопила на кілька днів трасу обласного значення, що пролягла поряд. А сморід стояв – жах! Тоді, наблизився до розв’язки пан Микола, у селян ще жевріла надія, що у городян „заговорить” совість і вони наведуть врешті лад на прилеглій території. „Не заговорила” - ні у старої, ні у нової міської адміністрації. Свердлівці продовжують чманіти від чаду, особливо, коли на звалищі палять лушпиння від насіння та дерев’яний шпон, над хатами (коли вітер) „весело бешкетують” поліетиленові пакетики, а воду з колодязів вже не п’ють – мало що просякне у ґрунтові води...



І 9 червня Свердлівка зібралася на віче, на яке Микола Панасенко привіз світловодських комунальників та екологів. За його словами, селяни гостей зустріли доволі жваво та бурхливо. Головний комунальник міста Володимир Дем’янюк продемонстрував чудеса дипломатії аби охолодити „розпечених” селян: мов, дайте можливість трішки оговтатись – ми ж лише до влади прийшли, розберемось і все виправимо. Селяни повірили, два місяці строку дали. Але повірили не беззастережно – в офіційний протокол своїх зборів записали, що, якщо до 8 серпня поточного року роботи по впорядкуванню сміттєзвалища не будуть проведені – вони своїми тілами стануть на шляху сміттєвозів з міста і жодного не пропустять...



Зустріч 9 червня із свердлвцями підтвердив і Володимир Дем’янюк, до якого ми звернулися з запитанням: що мають робити міські власті і чи встигнуть задовольнити свердлівський ультиматум до означеного „дня Х”. Пан Володимир запевнив, що наразі міські комунальні спеціалісти перебувають у постійному пошукові компромісу щодо означеного питання. На сміттєзвалищі вже працюють бульдозер та інша додаткова техніка. „Розглядається питання, - зазначив він, - про закриття нинішнього та пошуки нового сміттєзвалища в іншому місці. Разом з тим, ми (спеціалісти) зійшлися на тому, що при відповідному фінансуванні, розробці необхідного проекту відводу земель, подальша експлуатація цього сміттєзвалища буде найбільш раціональна, але при цьому вона має бути у чіткій відповідності до норм і нормативів, які забезпечать його безпеку, тобто, щоб там не було горіння та затоплень”. Крім цього заступник міського голови з комунальних питань повідомив, що кілька днів тому йому на розгляд передано цікавий проект - один з підприємців готовий узяти на відповідних умовах цей об’єкт у експлуатацію, при цьому обіцяє дотримання усіх вимог безпеки. „І хоча, безумовно, є складні питання, зокрема те, що складова частина експлуатації звалища це тарифи на сміття, а це складова частина тарифів на житло, я буду готовий зустрітися 8 серпня з мешканцями Свердлівки і доповісти їм про зроблене”, - підсумував Володимир Дем’янюк.



Віталій АСАУЛЕНКО



На фото: на передньому плані сміттєзвалище, а неподалік унизу – село.




Для того, щоб залишити коментар, увійдіть на сайт через свій профіль у одній з соціальних мереж:



Інформація
Відвідувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі до цієї публікації.

Top