Вже більше місяця як поновився рух українського річного флоту, і ми знову маємо змогу (інколи) побачити, як повз світловодські береги поволі проходять "білі і пухнасті" багато палубні пароплави, вантажні баржі, прогулянкові яхти тощо. І всі вони повинні скористатися єдиними воротами до нижнього Дніпра – світловодським (адже він у Світловодську) Кременчуцьким шлюзом.
Як працюють ці ворота сьогодні і як позначився пострадянський синдром на його роботі – про це ми говоримо із новопризначеним директором Кременчуцького шлюзу Володимиром Радулом.

Всього трохи більше двох місяців по смерті Тараса Шевченка перебувала домовина з його тілом в петербурзькій землі – цими днями 145 тому Пророк Української Нації знайшов останній притулок на Чернечій горі під Каневом. Як він і заповідав.

Творчі люди та колективи завжди перебувають у пошуку, постійно змагаються у майстерності, демонструють свої здобутки, і, звичайно ж, найбільш трудолюбиві та наполегливі перемагають. Центр дитячої та юнацької творчості (ЦДЮТ) існує у місті давно. Той, хто має дітей шкільного чи дошкільного віку, певно, знає: якщо у дитини є бажання вишивати, малювати, співати чи танцювати, її з радістю приймуть саме у ЦДЮТ, професійно працюватимуть з нею, розвиватимуть та вдосконалюватимуть природні дані.

Схоже на те, що передбачення скептиків про непрості стосунки новообраного міського голови Павла Солодова з новітнім депутатським корпусом міста потроху починають збуватися – чергове пленарне засідання ІІ–ї сесії міськради ніяк не може обрати собі секретаря.

Зграя хижої піраньї тероризує мешканців передмістя Дніпропетровська! Чийсь злий жарт ризикує перетворитися на екологічне лихо!
Неприємності у жителів Березанівки розпочалися пару тижнів тому, коли вони звернули увагу на те, що з тамтешнього озера Касянка розпочали масово емігрувати ондатри. Аномальні явища тривали: спочатку щезли жаби і риба. Потім риба з'явилася...але не проста: маленька, ледь більша за коробку з під сірників, огидна, та з зубами наче леза..

Міський краєзнавчий музей жодного року, починаючи від 1977–го, коли ЮНЕСКО запропонувало 18 травня вважати Всесвітнім Днем музеїв, не стояв осторонь від цієї глобальної урочистості. Та, як правило, у нас все відбувалося за накатаною схемою: привітання від влади та громадян, цукерки та квіти...

Квіти – невід’ємний атрибут свята. Їх приємно отримувати, їх приємно дарувати. Саме вони ще довго нагадують про приємні пережиті моменти. Але так буває не завжди, і це засмучує…

21 травня керівник та учасники зразкового хореографічного колективу "Болеро" влаштували для своїх шанувальників, гостей справжнє свято! Це й не дивно, адже привід для цього був більш ніж вагомий – перший ювілей.
Ці 10 років не були легкими, адже тривав період становлення, наполегливої праці, постійного пошуку. Велике прагнення дітей долучитися до прекрасного мистецтва, віра у свої сили зробили свою справу: сьогодні шоу–балет живе, процвітає, удосконалюється. "Рівно 10 років тому я переступила поріг ЗОШ №7 і набрала маленьких дітей, які пізніше принесли славу колективу "Болеро", – говорить хореографічного колективу Ганна Скляренко. – Свою концертну програму ми відкриваємо нашим улюбленим вальсом "Перше побачення", бо саме тут, на цій сцені, і відбулося перше побачення "Болеро" зі сценою. Саме зі стін цієї школи для нас почав свій шлях чудовий світ танцю…"