Дитинство Андрія закінчилося у вісім років, коли помер батько. Довелося йти батрачити до заможних односельців - пасти худобу, птицю, допомагати по господарству за харчі. В 15 років юнак одним з перших вступив до колгоспу і став комсомольцем. Напередодні війни був призваний до лав Червоної армії, де служив у повітряно-десантних військах під командуванням Героя Радянського Союзу А.Родімцева. Але початок війни зустрів командиром розвідувальної групи.
У серпні 1941 року, виконавши завдання, розвідгрупа Цимбала поверталася до свого підрозділу, але виявилося, що за той час оскаженілим натиском німецьких військ лінію фронту було відкинуто на десятки кілометрів. Вони були оточені. Наздоганяючи своїх, розвідгрупа Андрія Калиновича 12 вересня 1941 року зустрілася із видатною постаттю партизанського руху часів війни - Сидором Ковпаком. Той день на довгі роки війни пов'язав долю Андрія Цимбала з долею тисяч бійців славного партизанського з'єднання Ковпака. Він пройшов з боями тисячі кілометрів Сумською, Орловською, Курською областями. Потім - Правобережна Україна, Сарни, Полісся, Київ, визволення Польщі, форсування Десни, Прип'яті, Дніпра тощо.
Та назавжди запам'ятався йому бій в Хотинському районі - там Андрій Калинович отримав тяжке поранення і в квітні 43-го був вивезений літаком до госпіталю на Велику землю. Проте, вже в січні 44-го Андрій Цимбал повернувся до лав Червоної армії, тепер вже в 1-шу Українську дивізію під командуванням П.Вершигори, де був призначений комісаром батальйону.
До речі, саме в рідному партизанському загоні Андрій зустрів свою дружину - Христину Іванівну (Тоню - так називали її партизани).
Бойові подвиги нашого великого земляка описані в спогадах про грізні роки Великої Вітчизняної війни його колишніх командирів. Це історичний твір двічі Героя РС Сидора Ковпака „Від Путивля до Карпат”, книги Героя РС, генерал-майора Петра Вершигори „Люди з чистою совістю” та Героя РС Петра Брайка „Партизанський комісар”. Ось декілька рядків: „Андрій Цимбал у партизанському з'єднанні з 41-го року. Пройшов з боями весь партизанський шлях. Шість разів був поранений, і кожного разу знову повертався з Великої землі до рідного з'єднання…”,”…Цимбал не міг сидіти без діла і вговорив ротного зі своїми хлопцями поспостерігати за подіями в селі Жихів. Всемером вони накрили сплячих гітлерівців. Тільки вбитими ми нарахували 200 чоловік. Втрат же у Цимбала не було зовсім…”.
Указом Президії ВР СРСР від 2 травня 1945 року за бойові заслуги перед Батьківщиною Цимбалу Андрію Калиновичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Крім золотої Зірки Героя його груди прикрашали два ордена Леніна, орден Червоного Прапора, вища нагорода Польщі - Золотий Хрест ордена Віртуті Мілітарі та безліч інших медалей. 9 квітня 1997 року Андрію Цимбалу було присвоєно звання Почесного громадянина міста.
В мирні дні Андрія Калиновича називали ратником хлібного поля, захисником та оберегом новогеоргієвського лісу. А ще - людиною з великим серцем. Та крім цього, він залишиться в нашій пам'яті ще і як останній. Останній Герой…
Микола ШВЕРНЕНКО.