– Юрію Стефановичу! Ви стали головою міськрайнного суду у такому молодому віці. Яка процедура призначення суддів у нашій країні?

– Вперше всі судді призначаються терміном на 5 років Президентом України на підставі подання Вищої Ради юстиції. Після цього терміну – безстроково – Верховною Радою України.

До 2004 року на території міста і району було два суди – міський та районний. У 2004 році згідно Указу Президента України створили міськрайонні суди. На той час я вже два роки працював суддею міського суду, відповідно став суддею міськрайонного суду. Через три роки був затверджений головою суду Радою суддів України – виконавчим органом суддівського самоврядування.

– Скільки людей працює у вашому колективі, скільки з них суддів?

– В суді повинно працювати 11 суддів. Працювало майже три роки лише 6, у жовтні 2009 року була затверджена безстроково Тетяна Миколаївна Гонтаренко, отже, відтоді нас семеро. Одна суддя перебуває у відпустці по догляду за дитиною. Три посади суддів вакантні, але є кандидати, вони проходять процедуру призначення. Заступника голови суду на даний час немає. В апараті суду працює 42 особи. Очевидно, що навантаження на одного суддю надзвичайно велике.

– Судова влада – самостійна гілка державної влади, яка здійснює лише їй притаманну функцію, має свою сферу реалізації, свою компетенцію. Думаю, що більшість світловодців залишаються необізнаними у цій сфері, юридично неграмотними і через це нерідко потрапляють у складні життєві обставини, вчасно не звертаючись до суду. Чи можливо коротко розповісти нашим читачам про функції міськрайонного суду, який ви очолюєте?

– Міськрайонний суд є основною ланкою в системі судів загальної юрисдикції. Наша робота полягає в тім, щоб розглядати ті справи, які відносяться до нашої компетенції: всі цивільні, кримінальні і адміністративні справи, за винятком справ, віднесених законом до відання інших судів; у випадках, передбачених законодавством України, розглядає справи про адміністративні правопорушення.

Нашим судом у цьому році розглянуто майже 300 кримінальних справ, близько 3000 цивільних, в основному, позовного провадження. З прийняттям Кодексу адміністративного судочинства, у 2005 році у нас в Україні з'явилася адміністративна юстиція. Тільки у цьому році до суду звернулося 6500 громадян зі скаргами на дії або бездіяльність органів влади. Відповідачем виступає, як правило, суб'єкт владних повноважень: орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи їх посадові особи. Ми розглядаємо справи щодо оскарження дій органів місцевого самоврядування, органів державної влади місцевого рівня, чи їх посадових осіб.

Левову частку звернень складають ті, що стосуються невиплати со-ціальних пільг. У 2006 році відповідним Законом були встановлені доплати до пенсій такій категорії населення, як діти війни. Державним бюджетом України у 2007-2008 роках не були передбачені ці виплати. Конституційний суд визнав таке положення неконституційним. Отже, всі діти війни мають право на отримання соціальних виплат. Ми визнаємо це право рішенням суду для того, щоб пенсійний фонд провів відповідні нарахування. З цього приводу до нас звернулося майже 6000 людей. У приймальні дні: вівторок, середу, четвер до суду приходять десятки, а то і сотні людей. Це суттєво ускладнює роботу суду.

– Ми живемо у складні часи. Значна частина населення незадоволена діями влади, зневірилася у справедливості. Я неодноразово чула нищівну критику на адресу суддів, претензії оперативних працівників міліції, які докладають неабияких зусиль до затримання злочинців і ці зусилля іноді зводяться нанівець у залах суду. Гадаю, ви також неодноразово з такими закидами на адресу суду зустрічалися. Що ви скажете з цього приводу?

– По-перше, ні міліція, ані прокуратура не наділені правом давати оцінку роботи суду.

Взагалі ж, багато людей вважають, що всі злочини, які здійснюються та території міста чи району, розглядає суд. Це не так. Суди розглядають лише ті кримінальні справи, по яких проведено досудове слідство, по яких встановлена винна особа, по яких пред'явлено звинувачення, які направлені до суду з обвинувальним висновком прокурора. Не всі обвинувачені засуджені, деякі особи звільнені від відповідальності за пом'якшуючих обставин, дехто потрапив під амністію. Це передбачено Законом. Крім того, Верховна Рада України спрямовує суди на гуманізацію покарань.

У розгляді будь-якої конкретної кримінальної справи суд розглядає справи по суті в судовому засіданні, безпосередньо, у відкритому або закритому засіданні, за участю сторін і на основі їх рівності і змагальності процесу, досліджує надані сторонами докази. Досудове ж слідство проводе, як правило, один слідчий. Мета суду при здійсненні правосуддя по кримінальній справі – встановлення самого факту злочину, з'ясовування чи правильно дії підсудного кваліфіковані, і, головне, не засудити, а розсудити. В будь-якому випадку рішення суду повинно бути обґрунтованим, справедливим і законним.

З чим саме не погоджуються органи звинувачення? Бувають такі випадки, коли на стадії досудового слідства були допущені якісь похибки і їх виправив суд. Зрозуміло, ніхто не хоче визнавати, а потім і виправляти свої помилки, але це поодинокі випадки. Звідси і невдоволення.

– Юрію Стефановичу, давайте перейдемо до більш приємних розмов. Незабаром у вас свято, ми вас вітаємо і бажаємо великих успіхів у вашій відповідальній роботі!

– Дякую. Користуючись нагодою, дозвольте і мені через ваше видання привітати моїх колег з професійним святом і побажати їм та їхнім сім’ям міцного здоров'я, витримки, сімейного благополуччя, особистого щастя.

Розмову вела Тетяна ДРОЗДОВА.
Богдан ДРОЗДОВ (фото).